Дисертацію присвячено проведенню комплексного науково-правового
дослідження правового статусу Міністерства юстиції України як суб’єкта
правотворчої діяльності для подальшого визначення ефективних механізмів
удосконалення правотворчої діяльності центральних та місцевих органів
виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування з метою
ефективного впровадження державної правової політики.
Підчас проведення дисертаційного дослідження було з’ясовано сутність
і зміст категорії «правотворча діяльність»; визначено коло суб’єктів
правотворчої діяльності в Україні; розкрито суть державної правової політики
впровадження якої забезпечується, зокрема і шляхом реалізації правотворчої
діяльності; з’ясовано зміст адміністративно-правового статусу Міністерства
юстиції України; проаналізовано нормативно-правове регулювання діяльності
Міністерства юстиції України; встановлено особливості діяльності
Міністерства юстиції України як суб’єкта правотворчої діяльності;
обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні Міністерства
юстиції України як суб’єкта забезпечення правотворчої діяльності.
За результатами дослідження було запропоновано: визначення поняття
та змісту категорії «правотворча діяльність», під якою слід розуміти діяльність
суб’єктів правотворчості та суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності,
метою якої є правоутворення, тобто формування правової системи конкретно
визначеної держави з урахуванням її ціннісних особливостей. Обґрунтовано,
3
що важливим елементом правотворчої діяльності є правотворчість, що
реалізується суб’єктами правотворчості та включає в себе планування,
розроблення та прийняття (видання) нормативно-правових актів. До складу
правотворчої діяльності також входить реєстрація нормативно-правових актів,
ведення їх обліку та здійснення правового моніторингу, що окрім суб’єктів
правотворчості здійснюється суб’єктами забезпечення правотворчої
діяльності.
Визначено, що суб’єктами правотворчої діяльності є: суб’єкти
правотворчості та суб’єкти забезпечення правотворчої діяльності. Суб’єктами
правотворчості є органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи та інші суб’єкти, наділені Конституцією України та (або)
законом повноваженнями щодо прийняття (видання) нормативно-правових
актів. Суб’єкти забезпечення правотворчої діяльності – це фізичні та юридичні
особи, які виконують завдання наукового, юридичного, експертного,
консультативного, технічного та інших видів забезпечення правотворчої
діяльності.
Доведено, що впровадження та реалізація державної правової політики,
в першу чергу, забезпечується шляхом здійснення ефективної послідовної
правотворчої діяльності, результатом якої є узгоджена система нормативноправових актів, що регулює суспільні відносини та відображає ціннісну
орієнтацію держави.
Встановлено, що адміністративно-правовий статус Міністерства юстиції
України складається із сукупності взаємопов’язаних елементів (повноважень,
завдань, функцій). що можливість визначити його роль та місце в системі
механізму держави, у процесі формування та реалізації державної правової
політики та інших напрямків державної політики.
4
Доведено, що Міністерство юстиції України, як міністерство, що
забезпечує формування державної правової політики та учасник правотворчої
діяльності, відповідно до норм Закону України «Про правотворчу діяльність»
від 24.08.2023 № 3354-IX, одночасно є як суб’єктом правотворчої діяльності,
так і суб’єктом забезпечення правотворчої діяльності.
Встановлено, що основу нормативно-правового регулювання
діяльності Міністерства юстиції України складають нормативно-правові акти
різної юридичної сили, що у своїй сукупності складають взаємопов’язану та
упорядковану систему.
Виділено дві групи нормативно-правових актів, що регулюють
діяльність Міністерства юстиції України: 1) ті, що безпосередньо
регламентують діяльність самого Міністерства юстиції України та визначають
організацію і порядок його діяльності, основні завдання, повноваження та
функції; 2) ті, що регламентують його діяльність відповідно до напрямків
виконання ним своїх основних повноважень.
Доведено, що Міністерство юстиції України є суб’єктом правотворчої
діяльності з усіх напрямів своєї діяльності та наділене правом видавати накази,
що мають характер підзаконного нормативного акту та є обов’язковими в
діяльності як самого Міністерства, так і інших суб’єктів правовідносин,
діяльність яких належать до сфери його нормативно правового регулювання.
Обґрунтовано, що правотворчість, як процесуальна форма правотворчої
діяльності органів виконавчої влади в цілому та Міністерства юстиції України
зокрема, не містить чіткого нормативного регулювання та потребує як
найшвидшого прийняття Верховною Радою України, Президентом України,
Кабінетом Міністрів України рекомендацій щодо особливостей техніки
нормопроектування нормативно-правових актів, що ними приймаються
(видаються), а Міністерством юстиції України рекомендацій щодо загальних
5
правил техніки нормопроектування, як то передбачено статтею 31 Закону №
3354-IX;
Визначено перелік повноважень Міністерства юстиції України як
суб’єкта забезпечення правотворчої діяльності, що містяться в положеннях
Закону України № 3354-IX, а саме: державна реєстрація підзаконних
нормативно-правових актів (Розділ VIII Закону України № 3354-IX);
державний облік прийнятих суб’єктами правотворчої діяльності нормативноправових актів шляхом включення їх до Єдиного державного реєстру
нормативно-правових актів (Розділ ІХ Закону України № 3354-IX); правовий
моніторинг нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного
реєстру нормативно-правових актів (Розділ ХІІ Закону України № 3354-IX);
забезпечення наповнення, зберігання, обробку та використання Єдиного
глосарія правових термінів, інформація з якого оприлюднюється на сайті
Міністерства (частина 5 статті 35 Закону України № 3354-IX).
Обґрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні правого
статусу Міністерства юстиції України як суб’єкта забезпечення правотворчої
діяльності та запропоновано внести відповідні зміни до Закону України № 3354-
IX, а саме частину 4 статті 4 після слів «Суб’єктами забезпечення правотворчої
діяльності для цілей цього Закону є» доповнити словами «міністерство, що
забезпечує формування державної правової політики».
The dissertation is devoted to conducting a comprehensive scientific and legal study of the legal status of the Ministry of Justice of Ukraine as a subject of law-making activity for the further determination of effective mechanisms for improving the law-making activity of central and local executive bodies, as well as local self-government bodies in order to effectively implement state legal policy. During the dissertation research, the essence and content of the category “law-making activity” was clarified; the range of subjects of law-making activity in Ukraine was determined; the essence of state legal policy, the implementation of which is ensured, in particular, through the implementation of law-making activity, was revealed; the content of the administrative and legal status of the Ministry of Justice of Ukraine was clarified; the regulatory and legal regulation of the activities of the Ministry of Justice of Ukraine was analyzed; the peculiarities of the activities of the Ministry of Justice of Ukraine as a subject of law-making activity were established; the need to determine the Ministry of Justice of Ukraine at the legislative level as a subject of ensuring law-making activity was substantiated. According to the results of the study, it was proposed: to define the concept and content of the category of “lawmaking activity”, which should be understood as the activity of lawmaking subjects and subjects of lawmaking activity, the purpose of which is lawmaking, that is, the formation of the legal system of a specifically defined state, taking into account its value characteristics. It was substantiated 3 that an important element of lawmaking activity is lawmaking, which is implemented by lawmaking subjects and includes planning, development and adoption (issue) of regulatory legal acts. The composition of lawmaking activity also includes registration of regulatory legal acts, keeping records of them and carrying out legal monitoring, which, in addition to lawmaking subjects, is carried out by lawmaking subjects. It was determined that the subjects of lawmaking activity are: lawmaking subjects and subjects of lawmaking activity. Subjects of lawmaking are state authorities, local self-government bodies, their officials and other subjects vested with the Constitution of Ukraine and (or) law with the authority to adopt (issue) regulatory legal acts. Subjects of lawmaking are individuals and legal entities that perform tasks of scientific, legal, expert, advisory, technical and other types of support for lawmaking. It has been proven that the implementation and implementation of state legal policy is primarily ensured by carrying out effective consistent lawmaking activity, the result of which is a coordinated system of regulatory legal acts that regulates social relations and reflects the value orientation of the state. It has been established that the administrative and legal status of the Ministry of Justice of Ukraine consists of a set of interrelated elements (authorities, tasks, functions). that the ability to determine its role and place in the system of the state mechanism, in the process of forming and implementing state legal policy and other areas of state policy. 4 It is proven that the Ministry of Justice of Ukraine, as a ministry that ensures the formation of state legal policy and a participant in law-making activity, in accordance with the norms of the Law of Ukraine “On Law-Making Activity” dated 24.08.2023 No. 3354-IX, is simultaneously both a subject of law-making activity and a subject of ensuring law-making activity. It is established that the basis of regulatory and legal regulation of the activities of the Ministry of Justice of Ukraine is regulatory and legal acts of various legal force, which in their aggregate constitute an interconnected and orderly system. Two groups of regulatory and legal acts that regulate the activities of the Ministry of Justice of Ukraine are distinguished: 1) those that directly regulate the activities of the Ministry of Justice of Ukraine itself and determine the organization and procedure for its activities, main tasks, powers and functions; 2) those that regulate its activities in accordance with the directions of its implementation of its main powers. It is proved that the Ministry of Justice of Ukraine is a subject of law-making activity in all areas of its activity and is entitled to issue orders that have the nature of a subordinate regulatory act and are mandatory in the activities of both the Ministry itself and other subjects of legal relations, the activities of which fall within the scope of its regulatory and legal regulation. It is substantiated that law-making, as a procedural form of law-making activity of executive bodies in general and the Ministry of Justice of Ukraine in particular, does not contain clear regulatory regulation and requires the earliest adoption by the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine of recommendations on the features of the technique of normative drafting of regulatory and legal acts adopted (issued) by them, and by the Ministry of Justice of Ukraine of recommendations on the general 5 rules of the technique of normative drafting, as provided for by Article