У статті досліджується концепція «предикат морального закону» в контексті доктрини
прав людини. Особлива увага приділена поняттю моралі в якості етично-правової категорії. Встановлено, що
трансформація моралі відбувається протягом всієї історії людства, адже на кожному етапі розвитку людства
наступає певне переосмислення моральних цінностей. Проведено аналіз впливу моральних принципів на правову
систему. Основна теза статті полягає в тому, що сучасне правове суспільство не має єдиного розуміння мо
ралі, а законодавство часто стикається з проблемою узгодження моральних імперативів із правовими нормами.
Розглянуто сучасні виклики, пов’язані з трансформацією моральних цінностей під впливом новітніх технологій.
З одного боку, спостерігається тенденція до розширення прав людини, а з іншого – виникає ризик викривлення
моральних постулатів, які були вироблені протягом історії людства. Доведено, що предикат морального зако
ну є ключовим критерієм оцінки законодавчих норм, оскільки будь-який закон має ґрунтуватися на принципах
справедливості та гуманізму. Окрему увагу приділено аналізу рішень Європейського суду з прав людини, який у
своїй практиці керується моральними імперативами. Серед основних предикатів морального закону розгляда
ються заборони вбивства, тортур, рабства, дискримінації, примусової праці, порушення приватного життя
та свободи переконань. Обґрунтовано, що моральні засади виступають фундаментом правової держави, а їхнє
ігнорування може призвести до втрати легітимності правових норм. Наукова новизна статті полягає у введен
ні концепції предиката морального закону як обов’язкової складової правової доктрини. У статті використано
філософські та юридичні підходи, зокрема аналізуються ідеї стародавніх мислителів та сучасних дослідників
прав людини. Робиться висновок, що мораль є інтегральною частиною права, а будь-які правові суперечності
повинні вирішуватися через моральні категорії.
The article examines the concept of the ‘predicate of moral law’ in the context of human rights doctrine.
Particular attention is given to the concept of morality as an ethical and legal category.
The author establishes that the transformation of morality occurs throughout the history of mankind, as at each
stage of human development there is a certain rethinking of moral values. The author analyzes the impact of moral
principles on the legal system. The main thesis of the article is that a modern legal society does not have a common
understanding of morality, and legislation often faces the problem of reconciling moral imperatives with legal norms.
The article considers the current challenges associated with the transformation of moral values under the influence of
emerging technologies.
On the one hand, there is a tendency to expand human rights, and on the other hand, there is a risk of distorting
moral postulates that have been developed over the course of human history. The author argues that the predicate of
moral law is a key criterion for assessing legislative norms, as any law should be based on the principles of justice and
humanism. Special attention is given to the analysis of the decisions of the European Court of Human Rights, which is guided by moral imperatives in its practice.
Among the basic predicates of moral law are the prohibitions of murder, torture, slavery, discrimination, forced
labor, violation of privacy, and freedom of belief. It is substantiated that moral principles form the foundation of the rule
of law, and their ignorance can lead to the loss of legitimacy of legal norms.
The scientific novelty of the article lies in the introduction of the concept of a moral law predicate as a mandatory
component of legal doctrine. The article uses philosophical and legal approaches, in particular, analyzing the ideas of
ancient thinkers and modern human rights researchers. It is concluded that morality is an integral part of law, and any
legal contradictions should be resolved through moral categories.
