У статті досліджуються методологічні засади юридичної техніки як важливого інструмента за
безпечення ефективності правотворчої та правозастосовної діяльності. Автор здійснює аналіз су
часних підходів до визначення юридичної техніки, її структури, принципів та функціонального
призначення. Особлива увага приділяється методології побудови нормативно-правових актів, що
відповідають вимогам логічної узгодженості, нормативної чіткості, лінгвістичної точності та право
вої визначеності. Розкриваються основні проблеми, що виникають у процесі реалізації правотвор
чої функції держави за умов стрімких соціально-правових трансформацій, а також шляхи їх подо
лання через удосконалення юридико-технічного інструментарію. Аналізується зв’язок між якістю
нормативно-правових актів і дотриманням прав людини, правової безпеки, передбачуваності пра
возастосування. У фокусі дослідження — роль юридичної техніки у забезпеченні системності пра
вової системи та її адаптаційної здатності до змін. Автор підкреслює важливість інтеграції методо
логічних підходів юридичної науки у практику нормотворення й правозастосування, що дозволяє
забезпечити не лише формальну, а й матеріальну ефективність правових норм. Стаття пропонує
рекомендації щодо підвищення рівня правової культури суб’єктів правотворчості та правозастосу
вання, а також акцентує на потребі у систематичному оновленні методологічної бази юридичної
техніки з урахуванням новітніх правових реалій.
Загалом, стаття підкреслює необхідність подальших досліджень у сфері методології юридичної
техніки та впровадження сучасних підходів до її вдосконалення. Юридична техніка є не лише ін
струментом створення правових норм, а й важливим механізмом забезпечення їх якості, що має
вирішальне значення для розвитку правової системи України та її інтеграції до європейського пра
вового простору.
The article examines the methodological principles of legal technique as an important tool for
ensuring the effectiveness of law-making and law-enforcement activities. The author analyzes modern
approaches to defining legal technique, its structure, principles and functional purpose. Particular
attention is paid to the methodology for constructing regulatory legal acts that meet the requirements
of logical coherence, regulatory clarity, linguistic accuracy and legal certainty. The main problems that
arise in the process of implementing the law-making function of the state under conditions of rapid
socio-legal transformations are revealed, as well as ways to overcome them through improving legal
and technical tools. The relationship between the quality of regulatory legal acts and respect for human
rights, legal security, and predictability of law enforcement is analyzed. The focus of the study is the
role of legal technique in ensuring the consistency of the legal system and its adaptability to changes.
The author emphasizes the importance of integrating methodological approaches of legal science into
the practice of norm-setting and law enforcement, which allows ensuring not only the formal but also
the material effectiveness of legal norms. The article offers recommendations for improving the level of
legal culture of law-making and law-enforcement entities, and also emphasizes the need for systematic
updating of the methodological base of legal techniques taking into account the latest legal realities.
In general, the article emphasizes the need for further research in the field of legal technique
methodology and the implementation of modern approaches to its improvement. Legal techniques are
not only a tool for creating legal norms, but also an important mechanism for ensuring their quality,
which is of decisive importance for the development of the legal system of Ukraine and its integration
into the European legal space
