Дисертацію присвячено комплексному теоретико-правовому
дослідженню правових засад та особливостей структурування угод
трансграничної сек’юритизації активів у системі міжнародного та
національних правопорядків в умовах глобалізації ринків капіталів і
поглиблення європейської правової інтеграції. У роботі здійснено цілісний
аналіз сек’юритизації активів як самостійного правового інституту, визначено
його місце в системі фінансового права, міжнародного приватного права та
суміжних галузей, а також розкрито значення правового регулювання
трансграничних сек’юритизаційних операцій для забезпечення правової
визначеності, стабільності договірних відносин і захисту прав учасників
міжнародного ринку капіталів.
З’ясовано, що становлення інституту сек’юритизації активів є
результатом еволюції правового регулювання майнових та зобов’язальних
відносин, пов’язаних із обігом грошових вимог і фінансових активів.
Історичний розвиток сек’юритизації простежується через трансформацію
правових форм кредитування, інституціоналізацію ринків цінних паперів і
поступове формування спеціальних правових режимів у міжнародному та
європейському праві. Доведено, що саме наднаціональне регулювання
Європейського Союзу відіграло ключову роль у кодифікації базових
принципів сек’юритизації та уніфікації підходів до її правового оформлення.
Розкрито поняття, сутність і правову природу сек’юритизації активів як
складного правового явища, що поєднує елементи речового, зобов’язального,
корпоративного та фінансового права. Обґрунтовано, що сек’юритизація
активів з юридичної точки зору являє собою особливий механізм
3
відокремлення майнових прав від первісного кредитора та їх подальшої
трансформації у самостійний об’єкт цивільного й фінансового обігу. У
трансграничному вимірі сек’юритизація характеризується додатковими
правовими ознаками, зумовленими множинністю юрисдикцій, різними
підходами до правосуб’єктності, забезпечення виконання зобов’язань і
захисту прав інвесторів.
Встановлено, що процеси глобалізації та лібералізації фінансових ринків
безпосередньо вплинули на формування інституту трансграничної
сек’юритизації активів, сприяючи зближенню національних правових систем
і поширенню уніфікованих договірних конструкцій. Водночас доведено, що
відсутність повної гармонізації правового регулювання зумовлює зростання
ролі колізійно-правових норм, механізмів вибору застосовного права та
міжнародно-правових стандартів як інструментів забезпечення правової
визначеності у трансграничних сек’юритизаційних угодах.
На підставі аналізу доктринальних підходів і чинного законодавства
сформульовано авторські визначення ключових понять дослідження, зокрема
«сек’юритизація активів», «трансгранична сек’юритизація активів», «правове
структурування сек’юритизаційних угод» та «правовий механізм
сек’юритизації». Трансграничну сек’юритизацію активів визначено як
комплекс правових відносин, що виникають у процесі створення, обігу та
виконання сек’юритизаційних інструментів за участю суб’єктів різних
правових систем і регулюються нормами національного, міжнародного та
наднаціонального права.
Доведено, що структурування угод трансграничної сек’юритизації
активів є багаторівневим правовим процесом, який охоплює вибір
організаційно-правової форми спеціалізованих юридичних осіб, визначення
правового режиму активів, договірний розподіл ризиків та відповідальності, а
також забезпечення так званої «правової ізоляції» активів від ризиків
неплатоспроможності ініціатора. У межах правової доктрини сек’юритизація
4
обґрунтовується як інструмент приватноправового регулювання, що
функціонує під посиленим впливом публічно-правових обмежень і нагляду.
У дисертації здійснено системний аналіз правового статусу учасників
процесу сек’юритизації активів, зокрема ініціаторів, спеціалізованих компаній
(SPV), довірчих керуючих, інвесторів і регуляторних органів, з урахуванням
особливостей їх правосуб’єктності у різних юрисдикціях. Обґрунтовано, що
ефективність правового механізму сек’юритизації значною мірою залежить
від чіткого нормативного закріплення повноважень і відповідальності
кожного з учасників, а також від узгодженості договірних положень із
імперативними нормами публічного права.
Розкрито основні договірно-правові моделі сек’юритизаційних угод, що
застосовуються у міжнародній практиці, та визначено їх особливості у
трансграничних фінансово-правових відносинах. Особливу увагу приділено
аналізу колізійно-правових проблем, пов’язаних із визначенням застосовного
права, юрисдикції судів та арбітражів, а також визнанням і виконанням
зобов’язань у різних правових системах.
У роботі досліджено вплив міжнародних і європейських стандартів
правового регулювання на формування сучасної моделі сек’юритизації
активів, а також узагальнено досвід провідних фінансових центрів світу з
позицій юридичної науки. Обґрунтовано значення цих підходів для розвитку
міжнародної правової практики та формування єдиних принципів правового
регулювання сек’юритизаційних операцій.
Сформульовано напрями вдосконалення законодавства України у сфері
сек’юритизації активів з урахуванням вимог європейського права,
міжнародних стандартів і завдань інтеграції до європейського ринку капіталів.
Доведено, що імплементація комплексного правового регулювання
сек’юритизації активів є необхідною умовою розвитку національного ринку
капіталів і підвищення ефективності захисту прав учасників відповідних
правовідносин.
5
Зроблено висновок, що трансгранична сек’юритизація активів є
складним міжгалузевим правовим інститутом, ефективне функціонування
якого можливе лише за умови узгодженості норм приватного і публічного
права, правової визначеності договірних конструкцій та належного рівня
міжнародної правової координації.
The dissertation is devoted to a comprehensive theoretical and legal study of the legal principles and features of structuring cross-border asset securitization transactions in the system of international and national legal orders in the context of the globalization of capital markets and the deepening of European legal integration. The work provides a holistic analysis of asset securitization as an independent legal institution, determines its place in the system of financial law, international private law and related industries, and also reveals the importance of legal regulation of cross-border securitization transactions to ensure legal certainty, stability of contractual relations and protection of the rights of participants in the international capital market. 6 It is found that the formation of the institution of asset securitization is the result of the evolution of legal regulation of property and obligation relations related to the circulation of monetary claims and financial assets. The historical development of securitization is traced through the transformation of legal forms of lending, the institutionalization of securities markets and the gradual formation of special legal regimes in international and European law. It is proven that it was the supranational regulation of the European Union that played a key role in codifying the basic principles of securitization and unifying approaches to its legal registration. The concept, essence and legal nature of asset securitization as a complex legal phenomenon combining elements of property, obligation, corporate and financial law are revealed. It is substantiated that asset securitization from a legal point of view is a special mechanism for separating property rights from the original creditor and their subsequent transformation into an independent object of civil and financial circulation. In the cross-border dimension, securitization is characterized by additional legal features due to the multiplicity of jurisdictions, different approaches to legal personality, ensuring the fulfillment of obligations and protecting the rights of investors. It is established that the processes of globalization and liberalization of financial markets have directly influenced the formation of the institution of crossborder securitization of assets, contributing to the convergence of national legal systems and the spread of unified contractual structures. At the same time, it is proven that the lack of full harmonization of legal regulation leads to an increase in the role of conflict-of-law rules, mechanisms for choosing the applicable law and international legal standards as instruments for ensuring legal certainty in crossborder securitization agreements. Based on the analysis of doctrinal approaches and current legislation, the author's definitions of key concepts of the study were formulated, in particular, "securitization of assets", "cross-border securitization of assets", "legal structuring of securitization agreements" and "legal mechanism of securitization". Cross-border securitization of assets is defined as a set of legal relations that arise in the process 7 of creation, circulation and execution of securitization instruments with the participation of entities of different legal systems and are regulated by the norms of national, international and supranational law. It is proven that the structuring of cross-border asset securitization transactions is a multi-level legal process that includes the choice of the organizational and legal form of specialized legal entities, the determination of the legal regime of assets, the contractual allocation of risks and responsibilities, as well as ensuring the so-called "legal isolation" of assets from the risks of the initiator's insolvency. Within the framework of the legal doctrine, securitization is justified as an instrument of private law regulation, which functions under the increased influence of public law restrictions and supervision. The dissertation carries out a systematic analysis of the legal status of participants in the asset securitization process, in particular, initiators, specialized companies (SPV), trustees, investors and regulatory authorities, taking into account the peculiarities of their legal personality in different jurisdictions. It is substantiated that the effectiveness of the legal mechanism of securitization largely depends on the clear regulatory consolidation of the powers and responsibilities of each participant, as well as on the consistency of contractual provisions with the imperative norms of public law. The main contractual and legal models of securitization agreements used in international practice are disclosed, and their features in cross-border financial and legal relations are determined. Particular attention is paid to the analysis of conflictof-law problems related to the determination of applicable law, the jurisdiction of courts and arbitrations, as well as the recognition and performance of obligations in different legal systems. The paper examines the influence of international and European standards of legal regulation on the formation of a modern model of asset securitization, and also summarizes the experience of the world's leading financial centers from the standpoint of legal science. The significance of these approaches for the development of international legal practice and the formation of uniform principles of legal regulation of securitization transactions is substantiated. 8 Directions for improving the legislation of Ukraine in the field of asset securitization are formulated, taking into account the requirements of European law, international standards and the tasks of integration into the European capital market. It is proved that the implementation of comprehensive legal regulation of asset securitization is a necessary condition for the development of the national capital market and increasing the effectiveness of protection of the rights of participants in the relevant legal relations. It is concluded that cross-border asset securitization is a complex intersectoral legal institution, the effective functioning of which is possible only under the condition of consistency of the norms of private and public law, legal certainty of contractual structures and an appropriate level of international legal coordination.
