Дисертаційне дослідження спрямоване на комплексне розв’язання теоретико-прикладних проблем, пов’язаних із функціонуванням механізму превенції та протидії правовому нігілізму в лавах Збройних Сил України. У межах роботи детерміновано стан наукової розробки обраної проблематики та здійснено критичний аналіз релевантної джерельної бази. Констатовано, що сучасний світовий та вітчизняний науковий дискурс володіє ґрунтовним масивом теоретико-методологічних напрацювань та емпіричних даних щодо деструктивного впливу правового нігілізму на соціоправове середовище. Зазначений доробок слугував теоретичним підґрунтям для концептуалізації авторського бачення обраної теми. Попри наявність вагомої кількості наукових розвідок, присвячених загальним аспектам негативної трансформації суспільних відносин під впливом нігілістичних тенденцій, специфіка функціонування механізму протидії правовому нігілізму безпосередньо у Збройних Силах України залишається фрагментарно дослідженою. Особливої актуальності та стратегічної ваги цей аспект набуває в контексті забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану. У роботі доведено, що феномен правового нігілізму в армійському середовищі екстерналізується через деформацію правосвідомості суб'єктів, систематичні порушення військової дисципліни та вчинення правопорушень, що потребує розроблення ефективного інструментарію їх нівелювання. Авторська візія механізму протидії правовому нігілізму у Збройних Силах України полягає у його трактуванні як динамічної системи методів, 3 засобів та інституційних форм діяльності уповноважених суб’єктів. Функціональне призначення цього механізму спрямоване на мінімізацію проявів правового нігілізму в професійній діяльності військовослужбовців, а також на нейтралізацію комплексу суб’єктивних та об’єктивних детермінантів, що зумовлюють його репродукцію та поширення в армійському середовищі. У контексті правотворчої оптимізації акцентовано на імперативності внесення змін до чинного законодавства України. Пропоновані новели мають бути спрямовані на встановлення чіткої диференціації між адміністративними правопорушеннями та кримінальними діяннями шляхом уточнення критеріїв їхньої суспільної небезпечності (наслідків) та забезпечення пропорційності відповідних санкцій. Важливим теоретичним аспектом дослідження є дихотомія механізмів впливу, які класифіковано на: загальні - такі, що мають універсальний характер і поширюються на все громадянське суспільство; спеціальні - адаптовані до специфіки правового статусу окремих категорій осіб, зокрема військовослужбовців, з урахуванням особливостей їхньої службово-бойової діяльності. Здійснено ґрунтовний аналіз чинників, що детермінують зростання інтенсивності проявів правового нігілізму серед особового складу. Обґрунтовано доцільність їхньої класифікації за критерієм джерела впливу на правосвідомість на дві базові групи. Зовнішні (об’єктивні) чинники – сукупність екзогенних явищ суспільної дійсності, що функціонують поза межами індивідуальної волі суб’єкта, здійснюючи безпосередній вплив на формування правової свідомості особистості, суспільства та держави. До цієї групи віднесено: якісні характеристики національного законодавства та положень військових статутів; вектор політичної кон’юнктури в державі; загальний стан законності та правопорядку; домінування принципу соціальної доцільності над верховенством права у правозастосовній практиці; ступінь правової інформованості та рівень легітимності (довіри) до інституцій правозастосування. Внутрішньоособистісні (суб’єктивні) чинники – ендогенні детермінанти, що формуються в когнітивній та ціннісно-нормативній структурі 4 особистості. Вони безпосередньо корелюють із вольовим вибором індивіда та його психічною діяльністю. До них зараховано: індивідуально-психологічні якості та ціннісні орієнтації суб’єкта; рівень правових установок, дисциплінованості та професійної компетентності; психоемоційний стан (зокрема стресогенні фактори), у якому перебуває особа під час здійснення правозастосовної діяльності. Аргументовано доведено імперативність розгортання системної інформаційно-просвітницької та пропагандистської діяльності, вектор якої має бути спрямований на концептуалізацію національної ідеї, утвердження принципів законослухняності та ревіталізацію духовно-морального потенціалу українського суспільства. Консолідація ціннісних переконань громадян, і зокрема військовослужбовців, виступає фундаментальною передумовою їхньої солідарної активності на шляху до суспільного процвітання. Останнє вбачається можливим виключно за умови досягнення аксіологічного консенсусу та нівелювання антагонізмів між інтересами соціуму та Збройних Сил України. Процес генези та функціонування правової ідеології українського суспільства загалом, і в армійському середовищі зокрема, має ґрунтуватися на синергії правосвідомості окремих соціальних груп із почуттям патріотизму та етнокультурною ідентичністю. Наголошено, що формування правових установок повинно відбуватися з обов'язковим урахуванням автентичних особливостей української політико-правової культури. Національна правова ідея обґрунтовується як засадничий вектор стратегії національного відродження України. Вона має виконувати роль інтегративного чинника, що трансформує правосвідомість військовослужбовців із пасивного сприйняття норм у внутрішнє переконання щодо необхідності їх неухильного дотримання, тим самим забезпечуючи сталий імунітет до нігілістичних проявів. Науково обґрунтовано класифікацію форм протидії проявам правового нігілізму у військовій сфері України, серед яких виокремлено: правову, ідеологічну, організаційну та виховну. Критерієм зазначеної диференціації виступає специфіка способів та інструментів впливу на індивідуальну та 5 суспільну правосвідомість. Правова форма протидії полягає у конструюванні релевантного нормативно-правового базису, необхідного для імплементації заходів, спрямованих на нівелювання нігілістичних тенденцій. Результатом реалізації цієї форми є створення юридично значущих актів, що формалізують антинігілістичні стандарти поведінки. Ідеологічна форма, маючи певну змістовну конвергенцію з виховною, характеризується вищим рівнем емоційнопсихологічної інтенсивності. Її призначення полягає у концептуалізації та трансляції української національної ідеї як загальнодержавного ціннісного орієнтира, що виходить за межі вузьковідомчих інтересів. Організаційна форма розглядається як інструментально-забезпечувальна. Вона не здійснює прямої корекції свідомості, проте створює необхідні прелімінарні (підготовчі) умови та адміністративно-логістичні передумови для ефективної реалізації інших форм впливу. Виховна форма охоплює розгалужений спектр аксіологічного та когнітивного впливу на особистість військовослужбовця: від імплантації категорій честі, гідності та обов’язку до забезпечення безперервного процесу професійної освіти, формування деонтологічних навичок і спеціальних знань. Окрему увагу в дисертації приділено діалектичному зв’язку правового нігілізму з корупційними проявами в лавах Збройних Сил України. Констатовано, що корупція виступає водночас і детермінантою, і екстерналізацією правового нігілізму. Ситуація, за якої інтенція до неправомірного збагачення домінує над принципом законності, свідчить про критичну деформацію правосвідомості. У такому контексті зневага до приписів права стає фундаментальним підґрунтям для отримання незаконних преференцій, що створює стійке регресивне коло правової деградації. У межах дисертаційного дослідження обґрунтовано доцільність рекодифікації адміністративного законодавства України. Зокрема, запропоновано авторський підхід до трансформації структури Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом перенесення окремих складів військових проступків та їх подальшої інкорпорації до тексту Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Така 6 пропозиція ґрунтується на правовій природі зазначених діянь, які за своєю сутністю є деліктними порушеннями військової дисципліни, а отже, потребують специфічного порядку реагування в межах внутрішньоорганізаційних відносин. Сформовано комплексну систему стратегічних заходів, спрямованих на запобігання та протидію правовому нігілізму, що охоплює такі функціональні блоки. Інституційно-контрольний блок: забезпечення дієвого демократичного цивільного контролю за діяльністю військових формувань та розбудова механізмів реальної, паритетної взаємодії між армією та інститутами громадянського суспільства. Кадрово-стимулюючий блок: впровадження жорстких критеріїв якісної селекції при призначенні осіб на командні посади; встановлення прямої кореляції між рівнем правової культури, професійною компетентністю військовослужбовця та його кар’єрною редукцією і ступенем матеріального забезпечення. Ідеологічно-правовий блок: інтенсифікація правової пропаганди (як усередині Збройних Сил, так і в загальносуспільному просторі); популяризація аксіології справедливості права та розвиток національної правової ідеї як фундаменту патріотичного виховання. Нормативно-регулятивний блок: системна впорядкованість нормативноправового базису, що регламентує відповідальність за дисциплінарні та кримінальні правопорушення; запровадження інституту юридичної відповідальності за публічні нігілістичні установки та висловлювання, що детермінують деформацію правосвідомості підлеглих. Соціальнопревентивний блок: мінімізація корупційних ризиків; підвищення рівня суспільної довіри до військових інституцій; загальне поліпшення соціальноекономічних стандартів життя населення та фундаментальна модернізація правового виховання молоді. Констатовано, що лише системна взаємообумовленість зазначених заходів дозволить сформувати у військовослужбовців сталу тенденцію до правослухняної поведінки та забезпечити високий рівень правової культури в секторі безпеки й оборони. 7 Окрему увагу в межах наукового пошуку приділено експозиції впливу медіапростору на трансформацію правосвідомості військовослужбовців. Констатовано, що деструктивний контент та маніпулятивні технології засобів масової інформації здатні ініціювати деформаційні процеси, що згодом екстерналізуються у формі систематичних проявів правового нігілізму. Внаслідок негативної медіа-індукції у суспільній свідомості формується стійкий регресивний вектор сприйняття військових інституцій, що призводить до виникнення психолого-поведінкового бар’єру між цивільним населенням та Силами оборони України. Це суттєво нівелює престиж військової служби та підриває авторитет права в армійському середовищі. Узагальнюючимим висновком дослідження слугує теза, що фундаментальними предикторами формування високого рівня правової культури військовослужбовців усіх ланок є внутрішня мотивація до правомірної поведінки та сталі позитивні правові установки. Обґрунтовано, що ефективна система зовнішньої мотивації має бути корельована з ієрархією інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій особистості. Підкреслено, що операційна результативність Сил оборони України безпосередньо детермінована синергією індивідуального потенціалу кожного військовослужбовця, його особистою зацікавленістю у правомірному результаті та глибоким усвідомленням власної ролі у структурі колективних професійних зусиль. Таким чином, перехід від примусу до усвідомленої правослухняності визначено як ключовий вектор подолання правового нігілізму.
The dissertation research is aimed at the comprehensive resolution of theoretical and applied problems associated with the functioning of the mechanism for the prevention of and counteraction to legal nihilism within the ranks of the Armed Forces of Ukraine. Within the study, the state of scientific development of the selected subject matter is determined and a critical analysis of the relevant source base is carried out. It is established that contemporary global and domestic academic discourse possesses a substantial body of theoretical and methodological developments and empirical data concerning the destructive impact of legal nihilism on the socio-legal environment. This scholarly corpus has served as the theoretical foundation for the author’s conceptualisation of the chosen topic. Notwithstanding the considerable number of academic studies devoted to the general aspects of the negative transformation of social relations under the influence of nihilistic tendencies, the specific features of the functioning of the mechanism for counteracting legal nihilism directly within the Armed Forces of Ukraine remain fragmentarily explored. This issue acquires particular relevance and strategic significance in the context of ensuring the state’s defence capability under the legal regime of martial law. The research demonstrates that the phenomenon of legal nihilism in the military environment is externalised through the deformation of legal consciousness, systematic violations of military discipline, and the commission of offences, thereby necessitating the development of effective instruments for their neutralisation. The author’s vision of the mechanism for counteracting legal nihilism in the Armed Forces of Ukraine lies in its interpretation as a dynamic system of methods, means, and institutional forms of activity of authorised entities. The functional purpose of this mechanism is directed at minimising manifestations of legal nihilism 9 in the professional activities of servicemen, as well as neutralising the complex of subjective and objective determinants that condition its reproduction and dissemination within the military environment. In the context of legislative optimisation, emphasis is placed on the imperative nature of introducing amendments to the current legislation of Ukraine. The proposed novelties are aimed at establishing a clear differentiation between administrative offences and criminal acts by clarifying the criteria of their social harm (consequences) and ensuring the proportionality of the respective sanctions. An important theoretical aspect of the study is the dichotomy of mechanisms of influence, classified into general - those of a universal nature applicable to the whole of civil society and special - adapted to the specific legal status of particular categories of persons, notably servicemen, taking into account the peculiarities of their service and combat activities. A thorough analysis is conducted of the factors determining the increasing intensity of manifestations of legal nihilism among personnel. Their classification is substantiated according to the criterion of the source of influence on legal consciousness into two principal groups. External (objective) factors comprise a set of exogenous phenomena of social reality functioning beyond the individual’s will and directly influencing the formation of legal consciousness at the levels of the individual, society, and the state. These include: the qualitative characteristics of national legislation and military statutes; the vector of political conjuncture; the general state of legality and law and order; the predominance of expediency over the rule of law in law enforcement practice; and the degree of legal awareness and institutional legitimacy (public trust). Internal (subjective) factors are endogenous determinants formed within the cognitive and value-normative structure of the individual. They directly correlate with volitional choice and mental activity and include: individual psychological traits and value orientations; the level of legal attitudes, discipline, and professional competence; and the psycho-emotional state (including stressogenic factors) during law enforcement activities. The study substantiates the imperative of developing a systemic informationeducational and propagandistic activity, the vector of which should be directed at the 10 conceptualisation of the national idea, the affirmation of law-abiding principles, and the revitalisation of the spiritual and moral potential of Ukrainian society. The consolidation of citizens’ value-based convictions, particularly among servicemen, constitutes a fundamental prerequisite for their collective activity aimed at societal prosperity. The latter is deemed achievable solely upon attaining axiological consensus and eliminating antagonisms between the interests of society and the Armed Forces of Ukraine. The genesis and functioning of the legal ideology of Ukrainian society, in general, and within the military environment, in particular, must be grounded in the synergy between the legal consciousness of social groups and a sense of patriotism and ethno-cultural identity. It is emphasised that the formation of legal attitudes must take into account the authentic features of Ukrainian political and legal culture. The national legal idea is substantiated as a foundational vector of Ukraine’s national revival strategy, performing an integrative function that transforms legal consciousness from passive perception of norms into an internal conviction of their mandatory observance, thereby ensuring strong immunity to nihilistic manifestations. A scientifically grounded classification of forms of counteracting manifestations of legal nihilism in the military sphere of Ukraine is developed, distinguishing legal, ideological, organisational, and educational forms. The criterion for such differentiation is the specificity of methods and instruments influencing individual and collective legal consciousness. The legal form consists in constructing a relevant regulatory framework necessary for implementing measures aimed at neutralising nihilistic tendencies, resulting in legally significant acts formalising antinihilistic standards of conduct. The ideological form, while converging in content with the educational one, is characterised by a higher level of emotional and psychological intensity and is aimed at conceptualising and disseminating the Ukrainian national idea as a universal value benchmark. The organisational form is instrumental in nature, creating the necessary preparatory conditions and administrative-logistical prerequisites for the effective implementation of other forms. The educational form encompasses a wide range of axiological and cognitive 11 influences on the individual serviceman, from instilling categories of honour, dignity, and duty to ensuring continuous professional education and the development of deontological skills and specialised knowledge. Particular attention is devoted to the dialectical relationship between legal nihilism and corruption within the Armed Forces of Ukraine. It is established that corruption acts both as a determinant and as an external manifestation of legal nihilism. A situation in which the intention to obtain unlawful enrichment prevails over the principle of legality evidences a critical deformation of legal consciousness, wherein disregard for legal prescriptions becomes the foundation for obtaining illicit advantages, forming a stable regressive cycle of legal degradation. The dissertation substantiates the expediency of the recodification of Ukraine’s administrative legislation. In particular, an authorial approach is proposed to transform the structure of the Special Part of the Code of Ukraine on Administrative Offences through the share of certain military misdemeanours and their subsequent incorporation into the Disciplinary Statutes of the Armed Forces of Ukraine. This proposal is grounded in the legal nature of such acts, which constitute disciplinary violations of military order and therefore require a specific response within internal organisational relations. A comprehensive system of strategic measures aimed at preventing and counteracting legal nihilism is formulated, encompassing several functional blocks: institutional-control (ensuring effective democratic civilian oversight and strengthening interaction between the military and civil society institutions); personnel-incentive (introducing stringent selection criteria for command positions and correlating legal culture and professional competence with career progression and remuneration); ideological-legal (intensifying legal awareness campaigns and promoting the axiological foundations of justice and the national legal idea); regulatory (systematising the legal framework governing liability and introducing responsibility for public nihilistic attitudes that deform subordinates’ legal consciousness); and socio-preventive (minimising corruption risks, enhancing public 12 trust in military institutions, and improving socio-economic standards and legal education). The study also examines the impact of the media environment on the transformation of servicemen’s legal consciousness. It is established that destructive content and manipulative media technologies may initiate deformation processes subsequently externalised in systematic manifestations of legal nihilism. Negative media induction contributes to the formation of a regressive perception of military institutions, creating a psychological and behavioural barrier between civilian society and the Defence Forces of Ukraine, thereby undermining the prestige of military service and the authority of law. The general conclusion of the study is that the fundamental predictors of a high level of legal culture among servicemen are internal motivation for lawful conduct and stable positive legal attitudes. It is substantiated that an effective system of external motivation must correlate with the hierarchy of individual interests, needs, and values. The operational effectiveness of the Defence Forces of Ukraine is directly determined by the synergy of each serviceman’s individual potential, personal commitment to lawful outcomes, and a profound awareness of their role within collective professional efforts. Accordingly, the transition from coercion to conscious law-abiding behaviour is identified as the key vector for overcoming legal nihilism.
