У роботі аналізується проблема резильєнтності учасників бойових
дій, що отримали бойові поранення, виявляється взаємозв’язок між стилем
копінг-стратегій та рівнем резильєнтності поранених воїнів, розглядається
можливість посилення резильєнтності у системному підході. Під час
написання кваліфікаційної роботи були визначені загальні теоретикометодологічні підстави для дослідження резильєнтності учасників бойових
дій, що отримали поранення, дібраний комплекс діагностичних методик,
відповідних меті дослідження, проведена діагностика копінг-стратегій та
резильєнтності поранених учасників бойових дій, надані рекомендації
фахівцям, які працюють з пораненими учасниками бойових дій, та самим
учасникам бойових дій, що отримали поранення, для посилення
резильєнтності в системному підході.
The work analyzes the problem of resilience of combatants who have
received combat injuries, reveals the relationship between the style of coping
strategies and the level of resilience of wounded soldiers, and considers the
possibility of strengthening resilience in a systemic approach. During the writing
of the qualification work, general theoretical and methodological foundations for
studying the resilience of wounded combatants were identified, a set of diagnostic
methods was selected that corresponded to the purpose of the study, a diagnosis
of coping strategies and resilience of wounded combatants was carried out,
recommendations were provided to specialists working with wounded combatants
and to wounded combatants themselves to strengthen resilience in a systemic
approach.
