Дисертацію присвячено проведенню комплексного науково-правового
порівняльного дослідження генезису, еволюції та сучасного стану системи
управління державною (цивільною) службою в Україні та Польщі для
подальшого удосконалення системи управління державною службою з метою
її адаптації до стандартів Європейського Союзу шляхом запозичення досвіду
Республіки Польщі.
Підчас проведення дисертаційного дослідження було з’ясовано сутність
і зміст категорії «система управління державною службою»; визначено
методологію та основні методи дослідження системи управління державною
службою; розкрито генезис і еволюцію систем управління державною
службою в Україні та Польщі, а також обґрунтовано авторську періодизацію
становлення цих систем із найдавніших часів до сьогодення; проведено
порівняльно-правовий аналіз законодавства України та Республіки Польщі,
що регулює правовідносини, які виникають у процесі діяльності системи
управління державною (цивільною) службою; досліджено завдання, функції
та структуру системи управління державною службою в Україні;
проаналізовано внутрішню побудову, функції та повноваження системи
органів управління цивільною службою в Республіці Польщі; виявлено
основні організаційно-функціональні зміни в системі управління державною
службою в Україні та системі управління цивільною службою в Республіці
Польщі в процесі реформування державної служби; визначено шляхи і
3
напрями подальшого реформування системи органів управління в сфері
державної служби в Україні з урахуванням досвіду Республіки Польщі та
європейських стандартів; обґрунтовано необхідність удосконалення
організаційно-правових засад формування кадрового забезпечення системи
управління державною службою в Україні.
За результатами дослідження було запропоновано: визначення поняття
та змісту категорії «система управління державною службою», під якою слід
розуміти діяльність з теоретичного та практичного визначення напрямків
функціонування та розвитку всіх складових інституту державної служби з
метою забезпечення інтересів суспільства та держави, що здійснюється
визначеним колом суб’єктів на основі принципів гласності, законності,
ієрархічності, уніфікованості стандартів, стабільності та безперервності; З
огляду на подвійний характер змісту управління державною службою
аргументовано доцільність розгляду даного питання в двох аспектах: як
систему управління елементами державної служби, таким чином державна
служба виступає в ролі об’єкта управління, або як складову механізму
держави, як систему суб’єктів, що безпосередньо здійснюють або
організовують здійснення функцій держави.
Обґрунтовано визначення змісту державної служби як сфери
професійної діяльності державних службовців, що у своїй сукупності
складають складну систему інститутів, що реалізують основні функції та
завдання держави з метою забезпечення інтересів суспільства і потребують
чіткого правового регулювання та запропоновано класифікації правовідносин
управління державною службою на: а)загальнодержавні та територіальні;
б)галузеві та міжгалузеві; в) відносинами координації або субординації.
Доведено відсутність чітких меж класифікації учасників державно управлінських відносин на суб’єктів та об’єктів управління державною
службою. Під суб’єктом управління державною службою пропонуємо
4
розглядати систему державних органів та недержавних організацій, а також
посадових осіб, наділених владними повноваженнями щодо втілення власної
волі у формі рішень та розпоряджень, обов’язкових до виконання, діяльність
яких спрямована на забезпечення ефективного функціонування державної
служби. Об’єкт управління державною службою – це підпорядкована волі
суб’єкта управління державною службою система державних органів,
державних підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб,
керування якою здійснюється з метою ефективного виконання об’єктом
завдань державної служби. Таким чином службова особа може одночасно
бути об’єктом управління головного органу та суб’єктом управління
підпорядкованого органу, що свідчить про відсутність чітких меж
класифікації учасників державно-управлінських відносин на суб’єктів та
об’єктів управління державною службою.
Запропоновано під методологією наукового дослідження розуміти
систему взаємозумовлених світоглядних методологічних цінностей і
принципів, які дозволяють найбільш повно та комплексно розкрити сутність,
зміст, ґенезис і перспективи подальшого розвитку та вдосконалення системи і
структури (інституцій) управління державною службою в Україні та
Республіці Польщі, а також обґрунтувано пропозиції щодо використання
правотворчого та правозастосовного досвіду Республіки Польщі щодо
творення системи управління цивільною службою в Україні. Аргументовано
визнання основними методами дослідження систем управління державною
(цивільною) службою України та Республіки Польщі: історично-правового і
порівняльного (компаративіського), а також необхідність застосування
системного, структурно-функціонального. формально-догматичного методів,
методу правового моделювання та прогнозування.
Розкрито генезис і еволюцію системи управління державною службою в
Україні та Республіці Польщі та зроблено синхронізацію періодизації
5
становлення систем управління державною службою в обох країнах, а також
сформовано авторську періодизацію становлення цих систем із найдавніших
часів до сьогодення.
Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та
Республіки Польщі, що регулює правовідносини, які виникають у процесі
діяльності системи управління державною (цивільною) службою. За
результатами яких встановлено, що національне законодавство, яке регулює
правовідносини у сфері державної (цивільної) служби обох краї налічує
розгалужену систему законодавчих та підзаконних нормативно-правових
актів. Водночас у обох країнах відсутній єдиний уніфікований нормативно правовий акт, який би сприяв правовій визначеності регулювання даної сфери
суспільних відносин.
Визначено та охарактеризовано складові системи управління
державною службою в Україні, до якої входять законодавчо визначені та
ієрархічно упорядковані суб’єкти державного управління із загальною
(Кабінет Міністрів України) та спеціальною (центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
державної служби; Комісію з питань вищого корпусу державної служби та
відповідні конкурсні комісії; керівників державної служби; служби
управління персоналом) компетенцією, а також навчальні заклади і наукові
установи, що мають свою власну систему унормованих і взаємообумовлених
функцій і повноважень, які забезпечують формування, оновлення та
функціонування корпусу державних службовців в Україні. Обґрунтувано
необхідність удосконалення організаційно-правових засад формування
кадрового забезпечення системи управління державною службою шляхом
утвердження централізованої або децентралізованої, з широким залученням
неурядових організацій, системи професійного навчання державних
службовців.
6
Здійснено системний аналіз внутрішньої побудови, функції та
повноваження системи органів управління цивільною службою в Республіці
Польщі, що була створена у 1998 році поряд із публічною службою в органах
місцевого самоврядування та військовою й парамілітарною службою.
Досліджено порядок формування збалансованої системи державної кадрової
політики і управління державною службою, що загалом сприяло інтеграції
Польщі до єдиного європейського адміністративного простору.
Проведено комплексне дослідження основних організаційно функціональних змін в системі управління державною службою в Україні та
системі управління цивільною службою в Республіці Польщі. Узагальнено
основні шляхами і напрями подальшого реформування системи управління в
сфері державної служби в Україні з метою її адаптації до стандартів
Європейського Союзу шляхом запозичення досвіду Республіки Польщі.
Сформовано практичні рекомендації щодо визначення напрямів подальшого
реформування системи органів управління в сфері державної служби в
Україні з урахуванням досвіду Республіки Польщі в умовах посилення
інтеграції вітчизняної моделі державної служби і механізмів управління в цій
сфері до стандартів єдиного адміністративного простору в межах реалізації
Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом.
The dissertation is devoted to a comprehensive scientific and legal comparative study of the genesis, development and current state of the public service management system in Ukraine and Poland with a view to further improving the public service management system in order to adapt it to the standards of the European Union by adopting the experience of the Republic of Poland. During the research of the doctoral thesis the author clarified the essence and content of the category "public administration system"; defined the methodology and the main methods of research of the public administration system; revealed the origin and development of the public administration systems in Ukraine and Poland and substantiated the author's periodisation of the formation of these systems from antiquity to the present; carried out a comparative legal analysis of the legislation of Ukraine and the Republic of Poland regulating legal relations arising in the course of activity of the public administration. Based on the results of the study, the following was proposed: to define the concept and content of the category "public service management system", which should be understood as an activity aimed at theoretical and practical determination of the directions of functioning and development of all components of the public service institution with a view to ensuring the interests of society and the state, carried out by a certain number of subjects on the basis of the principles of 8 transparency, legality, hierarchy, uniform standards, stability and continuity; Given the dual nature of the content of management, where The author substantiates the definition of the content of the civil service as a sphere of professional activity of civil servants, which together constitute a complex system of institutions that implement the main functions and tasks of the State in order to ensure the interests of society and require a clear legal regulation, and proposes a classification of the legal relations of civil service management into: a) national and territorial; b) sectoral and intersectoral; c) relations of coordination or subordination. The author proves that there are no clear boundaries for classifying participants of public administration relations into subjects and objects of public administration management. The author suggests that the subject of public administration management should be understood as a system of state bodies and non-governmental organisations, as well as officials with the authority to implement their own will in the form of binding decisions and orders, whose activities are aimed at ensuring the effective functioning of public administration. The subject of public administration is a system of state bodies, state enterprises, institutions and organisations, officials and employees who are subject to the will of the subject of public administration and who are managed for the purpose of the effective performance of public administration tasks by the subject. Thus, an official may at the same time be an object of management of the main body and a subject of management of a subordinate body, which indicates the absence of clear boundaries for classifying participants in public administration relations into subjects and objects of public administration management. The author suggests that the methodology of scientific research should be understood as a system of interrelated worldview-methodological values and principles, which allow to reveal the essence, content, genesis and prospects for further development and improvement of systems and structures (institutions) of 9 public service management in Ukraine and Poland in the most complete and comprehensive manner, and also to substantiate proposals for using the legislative and law enforcement experience of the Republic of Poland in relation to the creation of a public service management system in Ukraine. The author argues that the main methods of studying the public service management systems of Ukraine and the Republic of Poland are the historical and legal and comparative (comparative) methods, and that it is necessary to apply the systemic, structural and functional, formal and dogmatic, and the method of legal modelling and forecasting. The author reveals the genesis and development of public administration management systems in Ukraine and the Republic of Poland, synchronises the periodisation of the formation of public administration management systems in both countries, and also forms the author's own periodisation of the formation of these systems from antiquity to the present. A comparative legal analysis of the legislation of Ukraine and the Republic of Poland regulating legal relations arising in the course of operation of the public (civil) service management system is carried out. The results of this analysis show that the national legislation regulating legal relations in the field of public service in both countries has a complex system of legislative and subordinate legal acts. At the same time, both countries lack a single unified legal act that would contribute to legal certainty in the regulation of this area of public relations. The author identifies and characterises the components of the civil service management system in Ukraine, which includes legally defined and hierarchically organised public administration bodies with general (the Cabinet of Ministers of Ukraine) and special (the central executive body ensuring the formation and implementation of state policy in the field of the civil service; the Commission on the Senior Civil Service and the relevant competition commissions; civil service managers; personnel management services) competence, as well as educational and 10 research institutions. Justification of the need to improve the organisational and legal framework for the formation of the staff of the civil service management system through the establishment of a centralised or decentralised civil service management system. The author substantiates the need to improve the organisational and legal framework for staffing the civil service management system by establishing a centralised or decentralised system of professional training for civil servants, with the broad involvement of non-governmental organisations. A systematic analysis of the internal structure, functions and powers of the system of civil service management bodies in the Republic of Poland was carried out, which revealed the creation of a new "civil service" in 1998, along with the public service in local self-government bodies and military and paramilitary service, as well as the formation of a balanced system of state personnel policy and civil service management, which generally contributed to Poland's integration into the single European administrative space and eventually to its becoming an EU member state in 2004. A comprehensive study of the main organisational and functional changes in the system of public service management in Ukraine and the system of public service management in the Republic of Poland in the process of public service reform was carried out, which allowed to summarise the main ways and directions of further reform of the system of public service management in Ukraine with a view to its adaptation to the standards of the European Union, using the experience of the Republic of Poland, and to formulate practical recommendations for determining the directions of further reform of the system.
