Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, у якому
комплексно розглядається питання кримінальної відповідальності посадових
осіб місцевого самоврядування, які здійснюють нотаріальні дії. Кримінальні
правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності є
багатоаспектною проблематикою, суспільно небезпечні наслідки
протиправних діянь відображаються у різних сферах життя, отже потребують
сегментного дослідження. Особливістю органів місцевого самоврядування як
суб’єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб’єктів, з
урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не
перебуває у підпорядкуванні жодного органу. В умовах правового режиму
воєнного стану органи місцевого самоврядування наділяються додатковими
повноваженнями, що координують діяльність спрямовану на реалізацію
законних прав і інтересів громадян. У сільських населених пунктах
нотаріальні дії, передбачені ст. 37 Закону України «Про нотаріат» вчиняються
уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого
самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування
зобов’язані сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і
обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того,
щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
Наведене, а також ряд інших аспектів діяльності нотаріату в Україні
засвідчують актуальність і своєчасність теоретичного опрацювання питань
3
кримінальної відповідальності посадових осіб органів місцевого
самоврядування, що здійснюють нотаріальні дії.
Структура роботи складається з трьох розділів і обумовлена
необхідністю здійснення наукового аналізу історико-правового розвитку
кримінальної відповідальності осіб, що вчиняли нотаріальні дії; надання
кримінально-правової характеристики злочинів, які вчиняються посадовими
особами органів місцевого самоврядування, які здійснюють нотаріальні дії в
сучасній Україні; детального висвітлення проблематики, пов’язаної із
заходами кримінально-правового характеру, що застосовуються до вказаних
посадових осіб.
У першому розділі роботи проводиться системний аналіз історичного
досвіду регламентації кримінальної відповідальності осіб, що здійснювали
нотаріальні дії, а також розкрито стан наукової розробки кримінально правової охорони нотаріальної діяльності в доктрині кримінального права.
Здійснено історичний огляд діяльності з ознаками нотаріальної
діяльності, починаючи з часів Русі. Наголошено, що органи нотаріату на
території сучасної Україні за часів Київської Русі зобов’язані своїм
становленням перш за все економічним процесам – розширенню торговельної
діяльності та збільшенню обігу в галузі торгівлі. Усна форма правочину вже
не відповідала потребам часу. Заповнити ж потребу в складанні документів у
письмовій формі змогли так звані дяки та піддячі. Разом із тим,
протореєстраційні дії приказних дяків із великою натяжкою можна назвати
нотаріальними, зауважено, що виокремлення такого виду діяльності було
пов’язано з чітко оформленим бажанням держави взяти під контроль і саме
здійснення вказаних дій, і зберігання цих документів.
Щодо інституту майданних піддячих виділено ряд ключових моментів.
Так, із одного боку інститут піддячих функціонував як недержавне утворення,
хоча мали місце постійні намагання взяти його під державний контроль. Отже
можлива протиправна діяльність не спричиняла шкоди авторитету держави,
як, наприклад, у випадку «лихоїмства» з боку суддів або інших урядників.
4
Крім цього, система оплати майданних протонотаріальних послуг була по
своїй суті організована за принципом «кормління». Система ця була
започаткована ще Руською Правдою та знайшла подальший розвиток на
Московщині. При «кормлінні» за тогочасної системи суспільних відносин
була відсутня сама криміноутворююча основа для службового злочину,
оскільки навіть та «кривда», яку заподіював намісник підвладному людові,
могла стати підставою лише для приватного позову. У разі ж занадто високої
ціни на послугу майданного піддячого клієнт за ринковим принципом міг
звернутися до іншого піддячого чи, навіть, до іншого їхнього об’єднання.
Таким чином підкуп піддячого видається малоймовірним і позбавленим сенсу,
утім, за виключенням окремих ситуацій. І ситуації ці пов’язані зі складанням
підроблених документів, які час від часу мали місце, що знайшло своє
відображення в матеріалах тогочасної правозастосовчої практики.
Наголошено, що на великій частині території сучасної України
широкого вжитку в регулюванні суспільних відносин набули Статути
Великого Князівства Литовського. При цьому не можна відкидати вплив
руського – себто давнього українського, звичаєвого права та Руської Правди
на їхнє формування та становлення. В силу об’єктивних причин такими
територіями було Правобережжя, яке складало основу Русько-Литовської
держави на наших теренах. У подальшому чинність норм Статуту ВКЛ 1588
року поширювалася на Лівобережжя та частково на Слобідську Україну, але
географічне розташування та воєнно-політичний вплив як на історичне
Лівобережжя, так і на Слобожанщину з боку сусідніх московських земель
дещо нівелював застосування Статутів ВКЛ порівняно з історичним
Правобережжям. Всі три литовських статути містили регулятивні приписи
щодо окремих дій, які тягнули за собою настання юридичних фактів у
фарватері протонотаріальної діяльності. У першу чергу, це стосувалося
складання заповітів і спадкування взагалі.
Визначено, що на підвладних Російській імперії землях і державні, і
приватнопрактикуючі нотаріуси визнавалися службовими особами та,
5
відповідно, були суб’єктами посадових злочинів. Відповідно до Уложення про
покарання кримінальні та виправні нотаріуси могли підлягати
відповідальності за розголошення професійної таємниці (ст. 423); повільність
і нерадіння у здійсненні посадових обов’язків (ст. 410). Кримінальне уложення
1903 року відносило нотаріусів до суб’єктів злочинів по службі державній та
громадській (глава 37). Відповідальність за злочинну поведінку нотаріуса
передбачалася статтями 672, 674 Кримінального уложення. Відповідно до
цього розрізнялися дві групи злочинних діянь, скоєних нотаріусами. Перша –
невиконання обов’язків, покладених на них законом, а друга – зловживання
нотаріальними повноваженнями.
Уложення 1903 року не набрало чинності як цілісний нормативно правовий акт. Проте воно разом із Уложенням 1845 року в його редакції від
1885 року діяли на територіях, підконтрольних УНР, Гетьманатові й
Директорії. Утім, уже після її повалення більшовиками, у 1923 році на
територію УСРР було розповсюджено дію КК РСФРР 1922 року, у якому
відповідальність нотаріусів врегульовувалася нормами глави ІІ «Посадові
(службові) злочини».
За вчинення найбільш типових суспільно небезпечних діянь під час
виконання своїх професійних функцій нотаріуси підлягали відповідальності за
статтею 105 КК 1922 року.
Дана норма передбачала кримінальну відповідальність посадової особи
за зловживання владою. Законодавець сформулював в ній визначення поняття
«зловживання владою».
У примітці до статті 105 КК 1922 року було законодавчо визначено
поняття посадової особи: «Під посадовими розуміються особи, які обіймають
постійні або тимчасові посади в будь-якій державній (совєтській) установі або
підприємстві, а також в організації або об’єднанні, що має за законом певні
права, обов’язки й повноваження в здійсненні господарських,
адміністративних, просвітницьких та інших суспільних задач».
6
Слід також зазначити, що кримінальне законодавство містило також і
ряд інших кримінально-правових норм, суб’єктами яких могли бути нотаріуси.
До їх числа, зокрема, можна віднести статті 107 (бездіяльність влади),
108 (недбале ставлення до служби), 116 (службова фальсифікація), 117
(розголошення конфіденційної інформації). Характерною рисою всіх норм
глави ІІ КК 1922 року є те, що вони відсилали до санкцій частин 1 і 2 статті
105.
За результатами аналізу законодавчих приписів, що регулюють
здійснення нотаріальної діяльності та наукового доробку в частині
кримінально-правової охорони нотаріальної діяльності, було відзначено, що:
серед спеціальних суб’єктів кримінально-правових відносин, що
забезпечують здійснення нотаріальної діяльності доцільно виокремлювати дві
категорії, залежно від комплексу делегованих повноважень: 1) особи, що на
професійній основі здійснюють нотаріальну діяльність; 2) особи, яким
делеговано здійснення окремих нотаріальних дій. Кожен з зазначених
категорій осіб, є суб’єктами нотаріальних відносин. Тому, на наш погляд,
недоцільно визначати кримінально-правовий захист залежно від класифікації
професій, кримінально-правова охорона має здійснюватися залежно від сфери
суспільних відносин, які потребують захисту;
порушення норм нотаріального процесу у вигляді зловживання
повноваженнями суб’єктами, які наділені такими повноваженнями відповідно
до Закону України «Про нотаріат» призводить до різної кримінально-правової
кваліфікації та дискусій у теорії кримінального права. Оскільки
використовується подвійна класифікація службових осіб у положеннях
кримінального права; необґрунтованої диференціації підстав кримінальної
відповідальності залежно від належності суб’єкта кримінального
правопорушення, який здійснює «публічні» чи «непублічні» послуги; у
положеннях КК використовуються терміни «надання публічних послуг», які
не мають чітко визначеної дефініції і суперечать положенням іншим
нормативно-правовим актам.
7
У другому розділі проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки
злочинів, що вчиняються посадовими особами органів місцевого
самоврядування, які здійснюють нотаріальні дії.
Наголошено, що змістом професійної діяльності суб’єктів злочинів,
передбачених статтями розділу XVII Особливої частини КК України, є
беззаперечне виконання приписів, які містяться в законах та інших
нормативних актах, і адресовані ним. Таким чином, необхідно визнати, що для
таких осіб нормальною (тобто такою, що є правилом і взірцем) є діяльність,
унормована та здійснювана в повній відповідності до законодавчих та інших
правових приписів. Іншими словами – законна діяльність.
Виходячи з приписів чинного кримінального законодавства,
безпосереднім об’єктом службових злочинів, вчинюваних посадовими
особами місцевого самоврядування під час виконання ними нотаріальних
функцій необхідно визнавати суспільні відносини, зміст яких полягає в
реалізації такою посадовою особою свого службового становища виключно в
інтересах служби та в рамках чинного законодавства.
Обов’язковими додатковими безпосередніми об’єктами таких злочинів
є, по-перше, авторитет органу місцевого самоврядування, у якому обіймає
посаду особа, наділена правом здійснювати нотаріальні функції, а по-друге, це
суспільні відносини в сфері нотаріальної діяльності. Факультативним
додатковим об’єктом злочину тут виступають усі інші суспільні відносини, які
зазнають злочинного впливу або створюється реальна загроза спричинення їм
шкоди в результаті таких злочинних дій посадової особи місцевого
самоврядування. Як ілюструє судова практика в цій сфері, таким
факультативним безпосереднім об’єктом найчастіше є суспільні відносини, у
межах яких забезпечується право власності.
Утім, підкреслюємо, висловлене вище є справедливим і коректним саме
для парадигми наявних у чинному КК України приписів.
Доведено, що по своїй суті не службове становище посадової особи
місцевого самоврядування, а функціональне наповнення її діяльності створює
8
організаційні можливості для можливих протиправних діянь. А визначальним
фактором для суспільно небезпечної поведінки є не службове становище
посадової особи місцевого самоврядування, а вповноваженість на вчинення
нотаріальних дій.
Визначено основні ознаки суб’єкту кримінальних правопорушень, які
вчиняються посадовими особами місцевого самоврядування в сфері
нотаріальної діяльності:
1) обіймання постійно чи тимчасово в органах місцевого
самоврядування посади та уповноваження на здійснення організаційно розпорядчих функцій;
2) здійснення нотаріальних дій за спеціальним повноваженням, яким
особа наділяється повноважним органом місцевого самоврядування.
Зазначається, що в разі вчинення посадовою особою місцевого
самоврядування порушень у сфері нотаріальної діяльності, цілком можлива
ситуація, коли така особа вчиняє саме діяння умисно, а до наслідків може мати
як умисну форму вини, так і необережну, що не повинно впливати на
кримінально-правову оцінку вчиненого.
У третьому розділі розкрито особливості призначення покарання та
визначення проблемних питань звільнення від кримінальної відповідальності
як альтернативного кримінально-правового наслідку вчинення злочинів
посадовими особами органів місцевого самоврядування, які здійснюють
нотаріальні дії.
Проведено суцільне дослідження вироків, які стосувалися порушення
порядку здійснення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого
самоврядування, під час якого було виявлено 31 кримінальне провадження у
період з 2008 до 2023 р. Проаналізовано 54 вироки щодо призначення
покарання за сукупністю кримінальних правопорушень 364 та 366 КК та
справи, які суд кваліфікував за 366 (ч.1 і ч.2) КК України. За ч.1 ст. 364 КК
судами посадовим особам органів місцевого самоврядування за порушення
порядку здійснення нотаріальних дій призначалося альтернативні види
9
покарання, що не пов’язані з ізоляцією від суспільства, переважно обмеження
волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з позбавленням
права обирати певні посади або займатися певною діяльністю у середньому
строком на два роки. За ч.2 ст. 364 КК призначалося покарання у виді
позбавлення волі, у 90 % особи були звільненні від відбування покарання з
випробуванням. У переважній більшості за ч.1 ст. 366 КК призначається
покарання у виді штрафу (66,6 %). За ч.2 ст. 366 передбачено відносно
визначену санкцію, тому судами призначалися строк позбавлення волі,
переважно строком на два роки. Застосовування положення ст. 75 КК було
домінуючим (95%), іспитовий строк призначався у більшості вироків на один
рік. У 59, 4 % досліджуваних вироках було призначене додаткове покарання
за ст.366 КК у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю.
Під час аналізу вироків кримінальних проваджень визначили наступні
особливості: 1) суди при призначенні зазначеній категорії осіб покарання,
вважають, що досягнення мети покарання кари, виправлення особи,
загальної та спеціальної превенції можливе без реального відбування
покарання, застосовуючи одну із форм реалізації кримінальної
відповідальності призначення виду покарання зі звільненням від реального
відбування (найчастіше застосування ст. 75 КК України); 2) найбільш
поширеним є застосування додаткового покарання у виді позбавленням права
обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. Визначення
додаткового виду покарання перебуває у межах судового розсуду, що
потребує вироблення єдиного підходу щодо формулювання даного виду
покарання. Вбачаємо доцільним акцентувати увагу, що при призначенні
додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади з якими
пов’язано вчинення кримінального правопорушення, особу має бути
позбавлена тих функцій, які особа була уповноважена здійснювати у зв’язку з
займаною посадою.
10
За результатами здійсненого аналізу запропоновано включення до
проєкту Кримінального кодексу України окремої статті в наступному
формулюванні:
«Стаття 9.5. … . Зловживання повноваженнями при здійсненні
нотаріальних дій.
Особа, яка умисно використала делеговані повноваження при вчиненні
нотаріальних дій за відсутності передбачених законом підстав або за наявності
підстав, які зобов’язують відмовити у вчиненні нотаріальної дії, або вчинила
нотаріальну дію з умисним порушенням порядку її оформлення, –
вчинила злочин…»
До остаточного опрацювання нового Кримінального кодексу України, із
метою врегулювання питань відповідальності за діяння, які аналізуються,
пропонуємо доповнити чинний Кримінальний кодекс України новою статтею
3654 наступного змісту:
«Стаття 3654
. Зловживання повноваженнями при здійсненні
нотаріальних дій.
1. Умисне використання своїх професійних або делегованих
повноважень при вчиненні нотаріальних дій за відсутності передбачених
законом підстав або за наявності підстав, які зобов’язують відмовити у
вчиненні нотаріальної дії, або вчинення нотаріальної дії з умисним
порушенням порядку їх оформлення – карається…»
The dissertation is the first comprehensive study in Ukraine that comprehensively addresses the issue of criminal liability of local government officials who perform notarial acts. Criminal offences in the field of official and professional activities are a multidimensional issue, the socially dangerous consequences of unlawful acts are reflected in various spheres of life, and therefore require a segmental study. The peculiarity of local self-government bodies as subjects of power is that each of these subjects, taking into account the provisions of the Constitution of Ukraine, is independent, autonomous and not subordinated to any other body. Under the legal regime of martial law, local self-government bodies are vested with additional powers to coordinate activities aimed at the realisation of the legitimate rights and interests of citizens. In rural settlements, notarial acts provided for in Article 37 of the Law of Ukraine «On Notaries» are performed by authorised officials of local self-government bodies. Local government officials are obliged to assist citizens, enterprises, institutions and organisations in exercising their rights and protecting their legitimate interests, explain their rights and obligations, and warn them of the consequences of notarial acts so that legal ignorance cannot be used to their detriment. The above, as well as a number of other aspects of the notary's activities in Ukraine, demonstrate the relevance and timeliness of theoretical elaboration of the issues of criminal liability of local government officials who perform notarial acts. The structure of the work consists of three sections and is due to the need for a scientific analysis of the historical and legal development of criminal liability of persons who have performed notarial acts; provision of a criminal law description 12 of crimes committed by local government officials who perform notarial acts in modern Ukraine; and detailed coverage of the issues related to criminal law measures applicable to these officials. The first section of the work provides a systematic analysis of the historical experience of regulating criminal liability of persons who performed notarial acts, and also reveals the state of scientific development of criminal law protection of notarial activities in the criminal law doctrine. A historical overview of activities with signs of notarial activity is made, starting from the times of Russia. It is noted that the notary bodies in the territory of modern Ukraine in the times of Kyivan Rus owe their formation primarily to economic processes – expansion of trade activities and increase in trade turnover. The oral form of a transaction no longer met the needs of the time. So-called dyaks and pidyachi were able to fill the need for written documents. At the same time, the proto-registration actions of the orderly dyaks can hardly be called notarial, and it is noted that the separation of this type of activity was associated with a clearly expressed desire of the state to take control of both the performance of these actions and the storage of these documents. A number of key points have been highlighted with regard to the institution of the court's subordinates. On the one hand, the institute of subordinates functioned as a non-state entity, although there were constant attempts to bring it under state control. Therefore, possible illegal activities did not damage the authority of the state, as, for example, in the case of «extortion» by judges or other government officials. In addition, the system of payment for local prothonotary services was essentially organised on the principle of «feeding». This system was initiated by the Rus' Pravda and was further developed in the Muscovy. Under the system of social relations of that time, there was no criminal basis for an official crime, since even the «harm» caused by the governor to the people under his control could only be the basis for a private lawsuit. If the price of the service of a maidan was too high, the client could turn to another maidan or even to another association of maidans on a market basis. Thus, bribery of a contractor seems unlikely and meaningless, except 13 in certain situations. And these situations are related to the preparation of forged documents, which did occur from time to time, as reflected in the materials of law enforcement practice of that time. The author emphasises that the Statutes of the Grand Duchy of Lithuania are widely used in the regulation of public relations in most of the territory of modern Ukraine. At the same time, the influence of Rus The author emphasises that the Statutes of the Grand Duchy of Lithuania are widely used in the regulation of social relations in most of the territory of modern Ukraine. At the same time, the influence of Russian – that is, ancient Ukrainian, customary law and Rus' Pravda on their formation and development cannot be denied. For objective reasons, such territories were the Right Bank, which formed the basis of the Russo-Lithuanian state on our territory. Subsequently, the provisions of the Statute of the Grand Duchy of Lithuania of 1588 were applied to the Left Bank and partially to Sloboda Ukraine, but the geographical location and military and political influence of the neighbouring Moscow lands on both the historic Left Bank and Slobozhanshchyna somewhat levelled the application of the Statutes of the Grand Duchy of Lithuania compared to the historic Right Bank. All three Lithuanian statutes contained regulatory prescriptions for certain actions that entailed the occurrence of legal facts in the context of proto-narrative activity. First of all, it concerned the drafting of wills and inheritance in general. It is determined that in the lands under the control of the Russian Empire, both public and private notaries were recognised as officials and, accordingly, were subjects of official crimes. According to the Code of Punishment, criminal and correctional notaries could be held liable for disclosure of professional secrets (Article 423); slowness and lack of advice in the performance of official duties (Article 410). The Criminal Code of 1903 referred to notaries as subjects of crimes in the public and public service (Chapter 37). Liability for criminal behaviour of a notary was provided for in Articles 672 and 674 of the Criminal Code. Accordingly, two groups of criminal acts committed by notaries were distinguished. The first was 14 the failure to fulfil the duties imposed on them by law, and the second was the abuse of notarial powers. The 1903 Statute did not come into force as an integral legal act. However, it, together with the 1845 Code in its 1885 version, was in force in the territories controlled by the UPR, the Hetmanate and the Directory. However, after its overthrow by the Bolsheviks, in 1923, the Criminal Code of the RSFSR of 1922 was extended to the territory of the Ukrainian SSR, which regulated the liability of notaries by the provisions of Chapter II «Official (Service) Crimes». Notaries were liable under Article 105 of the Criminal Code of 1922 for committing the most typical socially dangerous acts in the course of performing their professional functions. This provision provided for criminal liability of an official for abuse of power. The legislator defined the concept of «abuse of power» in it. In the note to Article 105 of the Criminal Code of 1922, the concept of an official was legally defined: «Officials mean persons holding permanent or temporary positions in any state (Soviet) institution or enterprise, as well as in an organisation or association that has certain rights, duties and powers by law in the implementation of economic, administrative, educational and other public tasks». It should also be noted that the criminal law also contained a number of other criminal law provisions, the subjects of which could be notaries. These include, in particular, Articles 107 (inaction of the authorities), 108 (negligence of duty), 116 (official falsification), 117 (disclosure of confidential information). A characteristic feature of all the provisions of Chapter II of the CC of 1922 is that they referred to the sanctions of parts 1 and 2 of Article 105. Based on the results of the analysis of the legislative provisions regulating notarial activities and scientific work in the area of criminal law protection of notarial activities, it was noted that among the special subjects of criminal law relations that ensure the implementation of notarial activities, it is advisable to distinguish two categories, depending on the complex of delegated powers: 1) persons who carry out notarial 15 activities on a professional basis; 2) persons who are delegated to perform certain notarial acts. Each of these categories of persons is a subject of notarial relations. Therefore, in our opinion, it is inappropriate to define criminal legal protection depending on the classification of professions, criminal legal protection should be carried out depending on the sphere of social relations that need protection; violation of the notarial process in the form of abuse of power by entities vested with such powers under the Law of Ukraine «On Notaries» leads to different criminal law qualifications and discussions in the theory of criminal law. Due to the double classification of officials in the provisions of criminal law; unreasonable differentiation of the grounds for criminal liability depending on whether the subject of a criminal offence provides «public» or «non-public» services; the provisions of the Criminal Code use the term «provision of public services» which has no clearly defined definition and contradicts the provisions of other legal acts. The second section analyses the objective and subjective features of crimes committed by local self-government officials who perform notarial acts. The author emphasises that the content of professional activity of the subjects of crimes under Section XVII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine is the unquestioning compliance with the provisions contained in laws and other regulations and addressed to them. Thus, it must be recognised that for such persons, normal (i.e., the rule and model) activity is that which is regulated and carried out in full compliance with legislative and other legal requirements. In other words, it is a lawful activity. Based on the provisions of the current criminal law, the direct object of official crimes committed by local self-government officials in the performance of their notarial functions should be social relations, the content of which is the exercise by such an official of his/her official position solely in the interests of the service and within the framework of the current legislation. The mandatory additional direct objects of such crimes are, firstly, the authority of the local self-government body in which the person with the right to perform notarial functions holds a position, and secondly, public relations in the field 16 of notarial activity. An optional additional object of the crime here is all other social relations that are subject to criminal influence or a real threat of harm as a result of such criminal actions of a local government official. As illustrated by the case law in this area, such an optional direct object is most often a social relationship within which property rights are secured. However, we emphasise that the above is fair and correct for the paradigm of the provisions of the current Criminal Code of Ukraine. It is proved that it is not the official position of a local self-government official, but the functional content of his/her activities which creates organisational opportunities for possible illegal acts. And the determining factor for socially dangerous behaviour is not the official position of a local self-government official, but the authority to perform notarial acts. The author identifies the main features of the subject of criminal offences committed by local self-government officials in the field of notarial activities: 1) holding a permanent or temporary position in local self-government bodies and the authority to perform organisational and administrative functions; 2) performing notarial acts under a special power of attorney granted to a person by an authorised local self-government body. It is noted that if a local self-government official commits violations in the field of notarial activities, it is quite possible that such a person commits the act itself intentionally, and the consequences may have both an intentional form of guilt and a negligent form, which should not affect the criminal law assessment of the act. The third section reveals the peculiarities of sentencing and determination of other forms of criminal liability for local self-government officials authorised to perform notarial acts. A comprehensive study of verdicts relating to violations of the procedure for performing notarial acts by local self-government officials was conducted, during which 31 criminal proceedings were identified in the period from 2008 to 2023. 54 verdicts on sentencing under the combination of criminal offences 364 and 366 of the Criminal Code of Ukraine and cases which the court qualified under 366 (Part 1 17 and Part 2) of the Criminal Code of Ukraine were analysed. Under Article 364(1) of the CCU, the courts imposed alternative punishments to local government officials for violating the procedure for performing notarial acts that do not involve isolation from society, mainly restriction of liberty with exemption from serving a sentence with probation and deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities for an average period of two years. Under Part 2 of Art. 364 of the Criminal Code of Ukraine, the punishment was imprisonment, and 90% of the offenders were released from serving their sentence with probation. The overwhelming majority of cases under Part 1 of Art. 366 of the Criminal Code of Ukraine were sentenced to a fine (66.6 per cent). Article 366(2) of the Criminal Code of Ukraine provides for a relatively definite sanction, so the courts imposed a term of imprisonment, mostly for two years. The application of Art. 75 of the Criminal Code of Ukraine was dominant (95%), with probation being imposed for one year in most sentences. In 59.4% of the verdicts studied, an additional penalty was imposed under Art. 366 of the Criminal Code of Ukraine in the form of deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities. When analysing the verdicts in criminal proceedings, the following features were identified: 1) courts, when imposing punishment on this category of persons, believe that achieving the purpose of punishment punishment, correction of a person, general and special prevention is possible without actually serving the sentence, applying one of the forms of criminal liability imposing a type of punishment with exemption from actual serving (most often, application of Article 75 of the CC of Ukraine); 2) the most common is the application of additional punishment in the form of deprivation of the right to hold certain positions and engage in certain activities. The determination of an additional type of punishment is within the court's discretion, which requires the development of a unified approach to the formulation of this type of punishment. We believe it is appropriate to emphasise that when imposing an additional punishment in the form of deprivation of the right to hold positions related to the commission of a criminal offence, a person should be deprived of the functions that the person was authorised to perform 18 in connection with the position held. Based on the results of the analysis, it is proposed to include a separate article in the draft Criminal Code of Ukraine with the following wording: «Article 9.5. ... . Abuse of power in the performance of notarial acts. A person who has intentionally used delegated powers in the performance of notarial acts in the absence of grounds provided for by law or in the presence of grounds that oblige to refuse to perform a notarial act, or has performed a notarial act with intentional violation of the procedure for its execution has committed a crime...» Until the new Criminal Code of Ukraine is finalised, in order to regulate the issues of liability for the acts under analysis, we propose to supplement the current Criminal Code of Ukraine with a new Article 3654 as follows: «Article 3654. Abuse of authority in the performance of notarial acts. 1. Intentional use of one's professional or delegated powers in the performance of notarial acts in the absence of grounds provided for by law or in the presence of grounds that oblige to refuse to perform a notarial act, or performance of a notarial act with intentional violation of the procedure for their execution shall be punishable by...»
