Удосконалення організаційно-правових механізмів запровадження лобізму в діяльності органів публічної влади в Україні.

Abstract

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно правових механізмів запровадження лобізму в діяльності органів публічної влади в Україні. У дослідженні розкрито розуміння лобістської діяльності як професійного посередництва між цими органами та зацікавленими групами й особами, що здійснюється на чіткій правовій основі легальними методами та дає можливість відобразити рівнодійну різноманітних приватних інтересів у публічній політиці й адміністративних рішеннях владних установ. Доповнено класифікацію лобізму в органах публічної влади через детальне розкриття його різновидів за критеріями інтересів, що просуваються (галузеві, корпоративні, регіональні, місцеві, етнічні та ін.), форм впливу (безпосередні, опосередковані), предметів лобіювання (законодавство, урядова політика, регуляторні рішення тощо), спрямованості впливу (позитивна, негативна), інструментів впливу (економічні, інформаційні, громадсько-політичні та ін.). Запропоновано концептуальні підходи щодо удосконалення організаційно-правових механізмів запровадження законодавчо легалізованого лобізму в органах публічної влади в Україні, зокрема: - формування позитивного іміджу лобізму як цивілізованої технології взаємодії між владою, бізнесом та громадськістю, перш за все, подолання усталеного негативного сприйняття лобізму в суспільній свідомості як 3 корупції, протекціонізму, тіньової політики, клановості та ін.; - трансформація чинного законодавства, спрямована на створення сприятливих умов для легального лобізму, зокрема, шляхом внесення змін до Регламенту Верховної Ради України, законів України «Про комітети Верховної Ради України», «Про правотворчу діяльність», «Про запобігання корупції», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про громадські об’єднання», господарського й фіскального законодавства; - забезпечення юридичної відповідальності лобістів за неправомірні дії шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України; - створення чіткого механізму розгляду скарг і пропозицій громадян органами публічної влади, що суттєво доповнить практичний інструментарій лобізму, оскільки звернення у відповідних формах є досить розповсюдженим засобом суспільно-владної комунікації; - встановлення етичних стандартів взаємодії лобістів та посадових осіб органів публічної влади через практичне запровадження правил етичної поведінки суб’єктів лобіювання, що мають забезпечувати прозорість і доброчесність взаємодії лобістів з об’єктами лобіювання. На основі аналізу положень Закону України «Про лобіювання» виділено комплекс потреб удосконалення нового законодавчого регулювання лобізму в Україні, що включають: уточнення значення терміну «лобіювання» для повнішого врахування рекомендацій Ради Європи та ОЕСР, зокрема, в аспекті розуміння мети лобіювання; більш чітке розмежування професійного лобізму з іншими видами участі суспільних суб’єктів у прийнятті рішень органів публічної влади, щоб нормативно-правові акти про лобіювання не перешкоджали законній діяльності громадянського суспільства; детальна регламентація питань комунікацій лобістів з владними установами, в тому числі, упорядкування їх участі в засіданнях комітетів Верховної Ради України, а також процедур реалізації обов’язку владних установ 4 контактувати із суб’єктами лобізму; доповнення спеціальних вимог для набуття статусу суб’єкта лобістської діяльності щодо досягнення фізичною особою певного віку, наявності відповідної освіти, правоздатності, наявності досвіду роботи в державних органах тощо. Удосконалено інструментарій регулювання етичної поведінки суб’єктів лобізму на основі реалізації принципу запобігання конфлікту інтересів, що передбачає заборону представництва суперечливих інтересів різних клієнтів, обов’язок лобістів інформувати клієнтів про будь-які потенційні конфлікти інтересів та їх наслідки, вживати заходів для їх усунення тощо. Розкрито сутнісні особливості основних моделей лобізму, що функціонують у світовій практиці. Так, для англосаксонської моделі характерними є: спеціальна законодавча регламентація лобізму; обов’язкова державна реєстрація його суб’єктів; жорсткий державний і громадський контроль за лобістами; чітке визначення меж діяльності груп інтересів, спрямованої на лобіювання; престижність лобістської професії. Континентальна модель відзначається: реалізацією через діяльність численних консультативно-дорадчих установ при органах публічної влади; функціонуванням суб’єктів лобізму в формі колективних об’єднань; фрагментарним правовим регулюванням лобізму; великою роллю традицій, етичних норм та неформальних правил тощо. Обгрунтовано напрями адаптації в публічному управлінні України зарубіжних механізмів регулювання та сприяння розвитку лобістської діяльності, в тому числі: правовий (внесення змін до законодавства з метою інтеграції механізмів регулювання лобізму); інституційний (адаптація системи органів публічної влади до умов лобістської діяльності, створення спеціалізованих інститутів регулювання та контролю лобізму); адміністративний (створення системи реєстрації суб’єктів лобізму, встановлення їх детальної звітності, обмеження подарунків, запровадження дієвих контрольних механізмів та санкцій); громадянський (регулярна публічна звітність суб’єктів лобізму, залучення громадськості до формування 5 лобістських механізмів, сприяння громадському контролю за лобістами); культурно-освітній (запровадження етичних стандартів поведінки учасників лобістських відносин, підвищення обізнаності суспільства щодо лобізму, спеціалізована освіта й підвищення кваліфікації лобістів та публічних посадовців), міжнародний (обмін досвідом, спільні проекти та ініціативи). Визначено, що, за умови функціонування в цивілізованому форматі, лобізм може виступати не як джерело корупції, а як інструмент врахування інтересів різних груп та прошарків населення, залучення громадян до управлінських процесів, тим самим підвищуючи відкритість, суспільну відповідальність та ефективність публічного управління в Україні.

Berezka N. O. Improvement of organizational and legal mechanisms for the introduction of lobbying in the activities of public authorities in Ukraine. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The dissertation for a PhD degree in Public Administration, specialty 281 «Public administration». – V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv, 2024. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 281 «Public management and administration». – V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv, 2024. The dissertation is devoted to the theoretical substantiation and development of scientific and practical recommendations regarding the improvement of organizational and legal mechanisms for the introduction of lobbying in the activities of public authorities in Ukraine. 6 The research reveals the understanding of lobbying as a professional mediation between these bodies and interested groups and individuals, which is carried out on a clear legal basis by legal methods and provides an opportunity to reflect the interaction of various private interests in public policy and administrative decisions of government institutions. The classification of lobbying in public authorities has been supplemented due to the detailed disclosure of its varieties according to the criteria of advancing interests (industry, corporate, regional, local, ethnic, etc.), forms of influence (direct, indirect), lobbying subjects (legislation, government policy, regulatory decisions, etc.), direction of influence (positive, negative), tools of influence (economic, informational, socio-political, etc.). Conceptual approaches to improving organizational and legal mechanisms for the introduction of legislatively legalized lobbying in public authorities in Ukraine are proposed, in particular: - forming a positive image of lobbying as a civilized technology of interaction between the government, business and the public, first of all, overcoming the established negative perception of lobbying in public consciousness as corruption, protectionism, shadow politics, clannishness, etc.; - transformation of current legislation, aimed at creating favorable conditions for legal lobbying, in particular, by making changes to the Regulations of the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine "On Committees of the Verkhovna Rada of Ukraine", "On Law-making Activities", "On Prevention of Corruption", "On Information ", "On access to public information", "On personal data protection", "On public associations", economic and fiscal legislation; - ensuring the legal responsibility of lobbyists for illegal actions by making changes to the Code of Ukraine on Administrative Offenses and the Criminal Code of Ukraine; - creation of a clear mechanism for consideration of citizens' complaints and proposals by public authorities, which will significantly supplement the 7 practical tools of lobbying, since appeals in the appropriate forms are a fairly widespread means of public-authority communication; - establishment of ethical standards for the interaction of lobbyists and officials of public authorities through the practical introduction of rules of ethical behavior of lobbying subjects, which should ensure the transparency and integrity of interaction between lobbyists and objects of lobbying. Based on the analysis of the provisions of the Law of Ukraine "On Lobbying", a set of needs for improving the new legislative regulation of lobbying in Ukraine has been identified, which include: clarification of the meaning of the term "lobbying" to take into account the recommendations of the Council of Europe and the OECD, in particular, in the aspect of understanding the purpose of lobbying; a clearer distinction between professional lobbying and other types of participation of public entities in the decision-making of public authorities, so that normative legal acts on lobbying do not interfere with the legitimate activities of civil society; detailed regulation of lobbyists' communications with government institutions, including regulation of their participation in meetings of committees of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as procedures for implementing the obligation of government institutions to contact lobbyists; addition of special requirements for acquiring the status of a subject of lobbying activity regarding the natural person reaching a certain age, having the appropriate education, legal capacity, having work experience in state bodies, etc. The toolkit for regulating the ethical behavior of lobbying subjects has been improved based on the implementation of the principle of conflict of interest prevention, which provides for the prohibition of representation of conflicting interests of different clients, the duty of lobbyists to inform clients about any potential conflicts of interest and their consequences, to take measures to eliminate them, etc. The essential features of the main lobbying models operating in global practice are revealed. Thus, the Anglo-Saxon model is characterized by: special legislative regulation of lobbying; mandatory state registration of its subjects; strict 8 state and public control over lobbyists; clear definition of the limits of interest group activities aimed at lobbying; the prestige of the lobbying profession. The continental model is characterized by: implementation through the activities of numerous advisory institutions under public authorities; functioning of lobbying entities in the form of collective associations; fragmentary legal regulation of lobbying; the great role of traditions, ethical norms and informal rules, etc. The directions of adaptation in the public administration of Ukraine of foreign mechanisms of regulation and promotion of the development of lobbying activities are substantiated, including: legal (amendments to the legislation for the purpose of integration of lobbying regulation mechanisms); institutional (adaptation of the system of public authorities to the conditions of lobbying activity, creation of specialized institutes for the regulation and control of lobbying); administrative (creation of a system of registration of lobbying subjects, establishment of their detailed reporting, limitation of gifts, introduction of effective control mechanisms and sanctions); civil (regular public reporting of lobbying entities, involvement of the public in the formation of lobbying mechanisms, promotion of public control over lobbyists); cultural and educational (introduction of ethical standards of behavior of participants in lobbying relations, raising public awareness of lobbying, specialized education and professional development of lobbyists and public officials), international (exchange of experience, joint projects and initiatives). It was determined that, under the condition of functioning in a civilized format, lobbying can act not as a source of corruption, but as a tool for taking into account the interests of various groups and strata of the population, involving citizens in management processes, thereby increasing the openness, public responsibility and efficiency of public administration in Ukraine.