Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці
науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно правових механізмів запровадження лобізму в діяльності органів публічної
влади в Україні.
У дослідженні розкрито розуміння лобістської діяльності як
професійного посередництва між цими органами та зацікавленими групами й
особами, що здійснюється на чіткій правовій основі легальними методами та
дає можливість відобразити рівнодійну різноманітних приватних інтересів у
публічній політиці й адміністративних рішеннях владних установ.
Доповнено класифікацію лобізму в органах публічної влади через
детальне розкриття його різновидів за критеріями інтересів, що просуваються
(галузеві, корпоративні, регіональні, місцеві, етнічні та ін.), форм впливу
(безпосередні, опосередковані), предметів лобіювання (законодавство,
урядова політика, регуляторні рішення тощо), спрямованості впливу
(позитивна, негативна), інструментів впливу (економічні, інформаційні,
громадсько-політичні та ін.).
Запропоновано концептуальні підходи щодо удосконалення
організаційно-правових механізмів запровадження законодавчо
легалізованого лобізму в органах публічної влади в Україні, зокрема:
- формування позитивного іміджу лобізму як цивілізованої технології
взаємодії між владою, бізнесом та громадськістю, перш за все, подолання
усталеного негативного сприйняття лобізму в суспільній свідомості як
3
корупції, протекціонізму, тіньової політики, клановості та ін.;
- трансформація чинного законодавства, спрямована на створення
сприятливих умов для легального лобізму, зокрема, шляхом внесення змін до
Регламенту Верховної Ради України, законів України «Про комітети
Верховної Ради України», «Про правотворчу діяльність», «Про запобігання
корупції», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про
захист персональних даних», «Про громадські об’єднання», господарського й
фіскального законодавства;
- забезпечення юридичної відповідальності лобістів за неправомірні дії
шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні
правопорушення та Кримінального кодексу України;
- створення чіткого механізму розгляду скарг і пропозицій громадян
органами публічної влади, що суттєво доповнить практичний інструментарій
лобізму, оскільки звернення у відповідних формах є досить розповсюдженим
засобом суспільно-владної комунікації;
- встановлення етичних стандартів взаємодії лобістів та посадових осіб
органів публічної влади через практичне запровадження правил етичної
поведінки суб’єктів лобіювання, що мають забезпечувати прозорість і
доброчесність взаємодії лобістів з об’єктами лобіювання.
На основі аналізу положень Закону України «Про лобіювання»
виділено комплекс потреб удосконалення нового законодавчого регулювання
лобізму в Україні, що включають: уточнення значення терміну «лобіювання»
для повнішого врахування рекомендацій Ради Європи та ОЕСР, зокрема, в
аспекті розуміння мети лобіювання; більш чітке розмежування професійного
лобізму з іншими видами участі суспільних суб’єктів у прийнятті рішень
органів публічної влади, щоб нормативно-правові акти про лобіювання не
перешкоджали законній діяльності громадянського суспільства; детальна
регламентація питань комунікацій лобістів з владними установами, в тому
числі, упорядкування їх участі в засіданнях комітетів Верховної Ради
України, а також процедур реалізації обов’язку владних установ
4
контактувати із суб’єктами лобізму; доповнення спеціальних вимог для
набуття статусу суб’єкта лобістської діяльності щодо досягнення фізичною
особою певного віку, наявності відповідної освіти, правоздатності, наявності
досвіду роботи в державних органах тощо.
Удосконалено інструментарій регулювання етичної поведінки суб’єктів
лобізму на основі реалізації принципу запобігання конфлікту інтересів, що
передбачає заборону представництва суперечливих інтересів різних клієнтів,
обов’язок лобістів інформувати клієнтів про будь-які потенційні конфлікти
інтересів та їх наслідки, вживати заходів для їх усунення тощо.
Розкрито сутнісні особливості основних моделей лобізму, що
функціонують у світовій практиці. Так, для англосаксонської моделі
характерними є: спеціальна законодавча регламентація лобізму; обов’язкова
державна реєстрація його суб’єктів; жорсткий державний і громадський
контроль за лобістами; чітке визначення меж діяльності груп інтересів,
спрямованої на лобіювання; престижність лобістської професії.
Континентальна модель відзначається: реалізацією через діяльність
численних консультативно-дорадчих установ при органах публічної влади;
функціонуванням суб’єктів лобізму в формі колективних об’єднань;
фрагментарним правовим регулюванням лобізму; великою роллю традицій,
етичних норм та неформальних правил тощо.
Обгрунтовано напрями адаптації в публічному управлінні України
зарубіжних механізмів регулювання та сприяння розвитку лобістської
діяльності, в тому числі: правовий (внесення змін до законодавства з метою
інтеграції механізмів регулювання лобізму); інституційний (адаптація
системи органів публічної влади до умов лобістської діяльності, створення
спеціалізованих інститутів регулювання та контролю лобізму);
адміністративний (створення системи реєстрації суб’єктів лобізму,
встановлення їх детальної звітності, обмеження подарунків, запровадження
дієвих контрольних механізмів та санкцій); громадянський (регулярна
публічна звітність суб’єктів лобізму, залучення громадськості до формування
5
лобістських механізмів, сприяння громадському контролю за лобістами);
культурно-освітній (запровадження етичних стандартів поведінки учасників
лобістських відносин, підвищення обізнаності суспільства щодо лобізму,
спеціалізована освіта й підвищення кваліфікації лобістів та публічних
посадовців), міжнародний (обмін досвідом, спільні проекти та ініціативи).
Визначено, що, за умови функціонування в цивілізованому форматі,
лобізм може виступати не як джерело корупції, а як інструмент врахування
інтересів різних груп та прошарків населення, залучення громадян до
управлінських процесів, тим самим підвищуючи відкритість, суспільну
відповідальність та ефективність публічного управління в Україні.
Berezka N. O. Improvement of organizational and legal mechanisms for
the introduction of lobbying in the activities of public authorities in Ukraine.
– Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.
The dissertation for a PhD degree in Public Administration, specialty 281
«Public administration». – V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv,
2024.
Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in
specialty 281 «Public management and administration». – V. I. Vernadsky Tavri
National University, Kyiv, 2024.
The dissertation is devoted to the theoretical substantiation and
development of scientific and practical recommendations regarding the
improvement of organizational and legal mechanisms for the introduction of
lobbying in the activities of public authorities in Ukraine.
6
The research reveals the understanding of lobbying as a professional
mediation between these bodies and interested groups and individuals, which is
carried out on a clear legal basis by legal methods and provides an opportunity to
reflect the interaction of various private interests in public policy and
administrative decisions of government institutions.
The classification of lobbying in public authorities has been supplemented
due to the detailed disclosure of its varieties according to the criteria of advancing
interests (industry, corporate, regional, local, ethnic, etc.), forms of influence
(direct, indirect), lobbying subjects (legislation, government policy, regulatory
decisions, etc.), direction of influence (positive, negative), tools of influence
(economic, informational, socio-political, etc.).
Conceptual approaches to improving organizational and legal mechanisms
for the introduction of legislatively legalized lobbying in public authorities in
Ukraine are proposed, in particular:
- forming a positive image of lobbying as a civilized technology of
interaction between the government, business and the public, first of all,
overcoming the established negative perception of lobbying in public
consciousness as corruption, protectionism, shadow politics, clannishness, etc.;
- transformation of current legislation, aimed at creating favorable
conditions for legal lobbying, in particular, by making changes to the Regulations
of the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine "On Committees of the
Verkhovna Rada of Ukraine", "On Law-making Activities", "On Prevention of
Corruption", "On Information ", "On access to public information", "On personal
data protection", "On public associations", economic and fiscal legislation;
- ensuring the legal responsibility of lobbyists for illegal actions by making
changes to the Code of Ukraine on Administrative Offenses and the Criminal Code
of Ukraine;
- creation of a clear mechanism for consideration of citizens' complaints
and proposals by public authorities, which will significantly supplement the
7
practical tools of lobbying, since appeals in the appropriate forms are a fairly
widespread means of public-authority communication;
- establishment of ethical standards for the interaction of lobbyists and
officials of public authorities through the practical introduction of rules of ethical
behavior of lobbying subjects, which should ensure the transparency and integrity
of interaction between lobbyists and objects of lobbying.
Based on the analysis of the provisions of the Law of Ukraine "On
Lobbying", a set of needs for improving the new legislative regulation of lobbying
in Ukraine has been identified, which include: clarification of the meaning of the
term "lobbying" to take into account the recommendations of the Council of
Europe and the OECD, in particular, in the aspect of understanding the purpose of
lobbying; a clearer distinction between professional lobbying and other types of
participation of public entities in the decision-making of public authorities, so that
normative legal acts on lobbying do not interfere with the legitimate activities of
civil society; detailed regulation of lobbyists' communications with government
institutions, including regulation of their participation in meetings of committees
of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as procedures for implementing the
obligation of government institutions to contact lobbyists; addition of special
requirements for acquiring the status of a subject of lobbying activity regarding the
natural person reaching a certain age, having the appropriate education, legal
capacity, having work experience in state bodies, etc.
The toolkit for regulating the ethical behavior of lobbying subjects has
been improved based on the implementation of the principle of conflict of interest
prevention, which provides for the prohibition of representation of conflicting
interests of different clients, the duty of lobbyists to inform clients about any
potential conflicts of interest and their consequences, to take measures to eliminate
them, etc.
The essential features of the main lobbying models operating in global
practice are revealed. Thus, the Anglo-Saxon model is characterized by: special
legislative regulation of lobbying; mandatory state registration of its subjects; strict
8
state and public control over lobbyists; clear definition of the limits of interest
group activities aimed at lobbying; the prestige of the lobbying profession. The
continental model is characterized by: implementation through the activities of
numerous advisory institutions under public authorities; functioning of lobbying
entities in the form of collective associations; fragmentary legal regulation of
lobbying; the great role of traditions, ethical norms and informal rules, etc.
The directions of adaptation in the public administration of Ukraine of
foreign mechanisms of regulation and promotion of the development of lobbying
activities are substantiated, including: legal (amendments to the legislation for the
purpose of integration of lobbying regulation mechanisms); institutional
(adaptation of the system of public authorities to the conditions of lobbying
activity, creation of specialized institutes for the regulation and control of
lobbying); administrative (creation of a system of registration of lobbying subjects,
establishment of their detailed reporting, limitation of gifts, introduction of
effective control mechanisms and sanctions); civil (regular public reporting of
lobbying entities, involvement of the public in the formation of lobbying
mechanisms, promotion of public control over lobbyists); cultural and educational
(introduction of ethical standards of behavior of participants in lobbying relations,
raising public awareness of lobbying, specialized education and professional
development of lobbyists and public officials), international (exchange of
experience, joint projects and initiatives).
It was determined that, under the condition of functioning in a civilized
format, lobbying can act not as a source of corruption, but as a tool for taking into
account the interests of various groups and strata of the population, involving
citizens in management processes, thereby increasing the openness, public
responsibility and efficiency of public administration in Ukraine.
