Реалізація державної соціально-економічної політики на основі інструментарію стратегічного планування.

Abstract

У дисертації наведено вирішення важливого наукового завдання, що полягає в розвитку теоретико-методологічних засад, методичних і науково-практичних рекомендацій щодо реалізації державної соціально-економічної політики на основі інструментарію стратегічного планування. Удосконалено існуючі класифікації стратегій соціально-економічного розвитку держави з виділенням таких класифікаційних ознак даних стратегій, а саме: нормативна; спрямованість; рівень невизначеності та ступінь ризику; відносна сила стратегічної позиції; вид розвитку; базова концепція досягнення конкурентних переваг; ступінь агресивності поведінки у конкурентній боротьбі; рівень прийняття рішень; стадія життєвого циклу держави. Розвинуто понятійно-категорійний апарат дослідження державної соціально-економічної політики шляхом уточнення сутності понять на основі процесного підходу, а саме: стратегія соціально-економічного розвитку держави; стратегічне управління соціально-економічним розвитком держави; стратегічне планування соціально-економічного розвитку держави. Визначено основні етапи процесу стратегічного планування соціально економічного розвитку держави за елементами, а саме: стратегічний аналіз стану соціально-економічного розвитку держави (аналіз внутрішнього середовища держави (стратегічний потенціал); аналіз зовнішнього середовища держави (стратегічний клімат); визначення стратегічної позиції; побудова прогнозу соціально-економічного розвитку держави); розробка стратегії соціально-економічного розвитку держави (визначення стратегічних альтернатив; вибір оптимальної стратегії; побудова «дерева 3 цілей»); розробка плану реалізації стратегії соціально-економічного розвитку держави (визначення індикаторів досягнення стратегічних цілей; визначення переліку програм (заходів) реалізації стратегії; визначення ресурсів та їх джерел, необхідних для реалізації стратегії; визначення строків і виконавців). Удосконалено класифікацію невизначених подій державних програм соціально економічного розвитку за сферами прояву, а саме: фінансова (події, пов'язані з порядком отримання, обсягом та джерелами фінансування для реалізації програми); виникнення надзвичайних ситуацій (природні, техногенні, біолого-соціальні); екологічна (події, пов'язані зі зміною екосистеми); управлінська (організаційна, сфера взаємодії з комерційними організаціями (державно-приватне партнерство), інформаційно-технологічна); адміністративно-правова (події, пов'язані змінами процедур регулювання всіх етапів реалізації програм, зокрема, у сфері ДПП); зовнішньополітична (події, пов'язані з впливом на національні інтереси країни); економічна (сфера світової економіки, сфера державної економіки); форс-мажорні, випадкові події (події, спричинені впливом неврахованих факторів). Сформовано концептуальний підхід до вдосконалення технологій супроводу державних цільових програм соціально-економічного розвитку в умовах невизначеності, що полягає у: розробці стандартизованого інструментарію, доступного на всіх рівнях публічного управління; основних завдань технологічного супроводу з виділенням основних елементів (ініціація, планування (розробка та затвердження проекту програми, складу заходів, плану-графіка реалізації, планування ресурсного забезпечення, планування управління ризиками), виконання (реалізація), моніторинг та контроль, завершення (оцінка ефективності результатів програми)). Розроблено методичний підхід до планування стратегії соціально-економічного розвитку, який ґрунтується на розроблених теоретичних базисах і враховує критерії аналізу розробки стратегії, а саме: стейкхолдерський підхід враховує наявність бо відсутність координуючого органу; інклюзивний підхід, партисипаторне планування - склад розробників; теорії комунікативного планування та нового публічного управління - процедуру розробки; інкрементальний підхід - структуру стратегії; 4 довгострокове чи короткострокове планування враховує термін реалізації стратегії; теорія інституційного дизайну - інструменти реалізації стратегії; інтеграція політики, індикативне планування враховує узгодження стратегії з іншими документами. Визначено основи сучасної державної соціально-економічної політики в умовах інституційного середовища, що змінюється, які полягають у: поєднанні державного регулювання економіки та ринкових механізмів; поєднанні економічної ефективності та соціальної справедливості; гуманізації та екологізації економіки; інноваційності та когнітивності економіки. Проведено дослідження розвитку державної соціально економічної політики за умов переходу до економіки знань з урахуванням когнітивного інструментарію, де процеси когнітивної діяльності в межах державної соціально-економічної політики сприяють збільшенню когнітивного капіталу за допомогою впровадження когнітивних технологій у виробництво та отримання на їх основі нового продукту, що призводить до прискорення темпів економічного зростання, якісних змін національної економіки та становлення нового типу економіки - економіки, заснованої на знаннях, а основою функціонування державної соціально-економічної політики, драйвером економічного зростання є інтегровані науково-освітні центри, які виступають платформою когнітивної діяльності та трансмісійним механізмом, що пов'язує результати когнітивної діяльності людини з їх впровадженням у виробництво та перетворенням на інноваційні технології.