Abstract:
У дисертації наведено вирішення важливого наукового завдання, що полягає в
розвитку теоретико-методологічних засад, методичних і науково-практичних
рекомендацій щодо реалізації державної соціально-економічної політики на основі
інструментарію стратегічного планування.
Удосконалено існуючі класифікації стратегій соціально-економічного розвитку
держави з виділенням таких класифікаційних ознак даних стратегій, а саме:
нормативна; спрямованість; рівень невизначеності та ступінь ризику; відносна сила
стратегічної позиції; вид розвитку; базова концепція досягнення конкурентних
переваг; ступінь агресивності поведінки у конкурентній боротьбі; рівень прийняття
рішень; стадія життєвого циклу держави. Розвинуто понятійно-категорійний апарат
дослідження державної соціально-економічної політики шляхом уточнення сутності
понять на основі процесного підходу, а саме: стратегія соціально-економічного
розвитку держави; стратегічне управління соціально-економічним розвитком
держави; стратегічне планування соціально-економічного розвитку держави.
Визначено основні етапи процесу стратегічного планування соціально економічного розвитку держави за елементами, а саме: стратегічний аналіз стану
соціально-економічного розвитку держави (аналіз внутрішнього середовища держави
(стратегічний потенціал); аналіз зовнішнього середовища держави (стратегічний
клімат); визначення стратегічної позиції; побудова прогнозу соціально-економічного
розвитку держави); розробка стратегії соціально-економічного розвитку держави
(визначення стратегічних альтернатив; вибір оптимальної стратегії; побудова «дерева
3
цілей»); розробка плану реалізації стратегії соціально-економічного розвитку держави
(визначення індикаторів досягнення стратегічних цілей; визначення переліку програм
(заходів) реалізації стратегії; визначення ресурсів та їх джерел, необхідних для
реалізації стратегії; визначення строків і виконавців).
Удосконалено класифікацію невизначених подій державних програм соціально економічного розвитку за сферами прояву, а саме: фінансова (події, пов'язані з
порядком отримання, обсягом та джерелами фінансування для реалізації програми);
виникнення надзвичайних ситуацій (природні, техногенні, біолого-соціальні);
екологічна (події, пов'язані зі зміною екосистеми); управлінська (організаційна, сфера
взаємодії з комерційними організаціями (державно-приватне партнерство),
інформаційно-технологічна); адміністративно-правова (події, пов'язані змінами
процедур регулювання всіх етапів реалізації програм, зокрема, у сфері ДПП);
зовнішньополітична (події, пов'язані з впливом на національні інтереси країни);
економічна (сфера світової економіки, сфера державної економіки); форс-мажорні,
випадкові події (події, спричинені впливом неврахованих факторів).
Сформовано концептуальний підхід до вдосконалення технологій супроводу
державних цільових програм соціально-економічного розвитку в умовах
невизначеності, що полягає у: розробці стандартизованого інструментарію,
доступного на всіх рівнях публічного управління; основних завдань технологічного
супроводу з виділенням основних елементів (ініціація, планування (розробка та
затвердження проекту програми, складу заходів, плану-графіка реалізації, планування
ресурсного забезпечення, планування управління ризиками), виконання (реалізація),
моніторинг та контроль, завершення (оцінка ефективності результатів програми)).
Розроблено методичний підхід до планування стратегії соціально-економічного
розвитку, який ґрунтується на розроблених теоретичних базисах і враховує критерії
аналізу розробки стратегії, а саме: стейкхолдерський підхід враховує наявність бо
відсутність координуючого органу; інклюзивний підхід, партисипаторне планування
- склад розробників; теорії комунікативного планування та нового публічного
управління - процедуру розробки; інкрементальний підхід - структуру стратегії;
4
довгострокове чи короткострокове планування враховує термін реалізації стратегії;
теорія інституційного дизайну - інструменти реалізації стратегії; інтеграція політики,
індикативне планування враховує узгодження стратегії з іншими документами.
Визначено основи сучасної державної соціально-економічної політики в умовах
інституційного середовища, що змінюється, які полягають у: поєднанні державного
регулювання економіки та ринкових механізмів; поєднанні економічної ефективності
та соціальної справедливості; гуманізації та екологізації економіки; інноваційності та
когнітивності економіки. Проведено дослідження розвитку державної соціально економічної політики за умов переходу до економіки знань з урахуванням
когнітивного інструментарію, де процеси когнітивної діяльності в межах державної
соціально-економічної політики сприяють збільшенню когнітивного капіталу за
допомогою впровадження когнітивних технологій у виробництво та отримання на їх
основі нового продукту, що призводить до прискорення темпів економічного
зростання, якісних змін національної економіки та становлення нового типу
економіки - економіки, заснованої на знаннях, а основою функціонування державної
соціально-економічної політики, драйвером економічного зростання є інтегровані
науково-освітні центри, які виступають платформою когнітивної діяльності та
трансмісійним механізмом, що пов'язує результати когнітивної діяльності людини з
їх впровадженням у виробництво та перетворенням на інноваційні технології.