Удосконалення механізмів взаємодії органів публічної влади з громадськістю у антикорупційній діяльності в Україні.

Abstract

У дисертації вирішене актуальне наукове завдання, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні наукових засад розвитку антикорупційної діяльності в Україні та розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів взаємодії органів публічної влади з громадськістю у даній сфері. У дисертаційному дослідження запропоновано оптимізаційну модель удосконалення механізмів взаємодії органів публічної влади з громадськістю у антикорупційній діяльності в Україні, метою реалізації якої є покращення взаємодії органів публічної влади з громадськістю, сприяючи більшій ефективності та відкритості в антикорупційній діяльності в Україні. У контексті даної моделі надано пропозиції щодо удосконалення нормативно правового (очікується зміцнення ефективності антикорупційного законодавства та забезпечення його відповідності основним антикорупційним принципам та міжнародним стандартам), організаційно-інституційного (очікується підвищення ефективності діяльності антикорупційних органів, залучення громадськості і зміцненню їх впливу у боротьбі з корупцією) та інформаційно-комунікаційного забезпечення (очікується підвищення якості та обсягу інформації, що надається громадськості, забезпечення активної взаємодії з громадою та створення більш відкритого та прозорого середовища для антикорупційних зусиль) у ході налагодження взаємодії органів публічної влади з громадськістю у антикорупційній діяльності. Крім того, вартим уваги є удосконалення теоретичного підходу до трактування сутності базових понять дослідження. зокрема: 1) під корупцією запропоновано розуміти системну та неправомірну взаємодію між особами або 3 групами осіб, в тому числі владними структурами, з метою отримання особистої вигоди, владних позицій, фінансових або матеріальних переваг шляхом порушення етичних, моральних та законних норм, що включає в себе такі прояви, як підкуп, вимагання хабарів, використання службового становища для особистого збагачення, викривлення конкурентного середовища, та інші дії, що підривають інститути демократії, рівності та справедливості; 4) під антикорупційною діяльністю запропоновано розуміти комплекс скоординованих заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та протидію корупції на всіх рівнях суспільства та в усіх сферах діяльності, що охоплює прийняття та впровадження антикорупційних законів, створення ефективних механізмів контролю та нагляду, сприяння взаємодії між органами влади, громадськістю та приватним сектором, а також підвищення свідомості суспільства щодо наслідків та шкідливості корупції. У роботі також удосконалено можливості імплементації кращого зарубіжного досвіду взаємодії органів публічної влади з протидії корупції та представників громадськості, а саме: оптимізація роботи антикорупційних органів є ключовою стратегією у протидії корупції; забезпечення відкритості та прозорості; впровадження електронних сервісів та онлайн-платформ; забезпечення можливості громадян брати участь у дискусіях та процесах прийняття рішень; встановлення та дотримання етичних стандартів та норм поведінки; кампанії, спрямовані на підвищення інформованості громадськості та освітні програми для населення; міжнародна співпраця та ін. Крім того, набуло подальшого розвитку розуміння ролі інститутів громадського суспільства у системі запобігання та протидії корупції, що проявляється у наступних аспектах: громадські організації, активісти та журналісти відіграють важливу роль у моніторингу діяльності органів влади; громадські організації активно сприяють розкриттю інформації про діяльність органів влади, бюджетні видатки, договори та угоди; громадські організації виконують функцію аналізу законів та політичних рішень щодо їх антикорупційної спрямованості; громадські організації сприяють підвищенню 4 свідомості громадян щодо наслідків корупції та її впливу на суспільство; громадські організації можуть виступати як представники громадянського суспільства в роботі з органами влади; громадські організації сприяють залученню громадян до власної антикорупційної діяльності, мобілізуючи їх допомогу у виявленні порушень та сприянні впровадженню антикорупційних заходів. У ході дослідження дисертантом обґрунтовано теоретико-практичні аспекти забезпечення ефективної інформаційної відкритості результатів діяльності органів публічної влади, серед яких: прозорість та довіра (забезпечення інформаційної відкритості підвищує рівень прозорості діяльності органів влади); громадська участь (доступ до інформації надає громадянам можливість брати активну участь у прийнятті рішень); відповідальність органів влади (інформаційна відкритість вимагає від органів влади відповідальності за свої дії); запобігання корупції (відкритість інформації може обмежити можливість корупційних схем та підтримати антикорупційні заходи); ефективність управління (доступ до інформації дозволяє краще розуміти потреби громадян та вчасно реагувати на виклики суспільства, що сприяє ефективнішому управлінню та покращенню якості послуг); розвиток демократії (інформаційна відкритість відображає демократичні цінності, що базуються на відкритості, громадській участі та обліку громадських думок); право на інформацію (право громадян на інформацію є важливою складовою демократичного суспільства); соціальна відповідальність (органи публічної влади мають відчувати відповідальність перед громадянами за свою діяльність).