Стаття присвячена комплексному дослідженню концепції юридичної особи як суб’єкта права,
з акцентом на аналізі меж її універсальності в українському та міжнародному правовому контексті.
Універсальність юридичної особи забезпечується її правосуб’єктністю, майновою відокремленістю
та організаційною єдністю, що дозволяють брати участь у широкому спектрі правовідносин – цивільних, господарських, адміністративних тощо. Проте ця універсальність має чіткі обмеження, зумовлені законодавчими нормами, статутними положеннями, галузевою специфікою та сучасними викликами, такими як цифрова трансформація, євроінтеграція та екологічні вимоги.
У роботі простежено історичний розвиток інституту юридичної особи, підкреслюючи його еволюцію в умовах економічних, соціальних і правових трансформацій. В українському законодавстві
поняття юридичної особи визначено Цивільним кодексом України, однак цивілістичний підхід не
повною мірою відображає міжгалузеву природу цього інституту. Автор пропонує загальнотеоретичне
визначення юридичної особи як правового конструкту, створеного для досягнення суспільно значущих цілей, що враховує філософські, соціологічні та міжгалузеві аспекти, а також обмеження, пов’язані з правовою системою, економічними умовами та суспільними інтересами.
Особливу увагу приділено межам універсальності юридичних осіб у різних галузях права.
У цивільному та господарському праві вони виступають ключовими суб’єктами, тоді як у конституційному, сімейному та кримінальному праві їхня правосуб’єктність суттєво обмежена через специфіку регулювання, орієнтованого на фізичних осіб або публічні інтереси. Детально проаналізовано проблеми реалізації прав і обов’язків юридичних осіб у трудовому та екологічному праві, де
корпоративна структура, конфлікти інтересів, складність доведення вини та недостатність санкцій
створюють значні бар’єри. Сучасні виклики, зокрема адаптація до європейських стандартів у сфері
штучного інтелекту, інтелектуальної власності та екологічного права, вимагають перегляду правового статусу юридичних осіб.
На основі аналізу судової практики, зокрема рішень Конституційного Суду України (наприклад,
№ 18-рп/2004) та ЄСПЛ (“Sunday Times v. the United Kingdom”, “Autronic AG v. Switzerland”), а також
наукових джерел останніх років, виявлено прогалини в правовому регулюванні, зокрема щодо делегування повноважень, розмежування статусів приватних і публічних юридичних осіб та нечіткості
законодавчих норм. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавства, включаючи
чітке визначення правового статусу, усунення суперечностей у регулюванні та посилення механізмів
судового захисту. Стаття наголошує на необхідності переходу від цивілістичного до загальнотеоретичного підходу, щоб забезпечити адаптацію концепції юридичної особи до сучасних суспільних, технологічних і правових реалій, сприяючи її ефективній інтеграції в глобальний правовий простір.
ocus on analyzing the limits of its universality in the Ukrainian and international legal contexts. The
universality of a legal entity is ensured by its legal capacity, property separation, and organizational unity,
which enable participation in a wide range of legal relations – civil, economic, administrative, and others.
However, this universality is subject to clear limitations stemming from legislative norms, statutory
provisions, sectoral specifics, and contemporary challenges such as digital transformation, European
integration, and environmental requirements.
The study traces the historical development of the legal entity institution, highlighting its evolution
amid economic, social, and legal transformations. In Ukrainian legislation, the concept of a legal entity is
defined by the Civil Code of Ukraine, but the civil law approach does not fully reflect the interdisciplinary
nature of this institution. The author proposes a general theoretical definition of a legal entity as a legal
construct created to achieve socially significant goals, taking into account philosophical, sociological, and interdisciplinary aspects, as well as limitations related to the legal system, economic conditions,
and societal interests.
Special attention is given to the limits of universality of legal entities across various branches of law.
In civil and economic law, they act as key subjects, whereas in constitutional, family, and criminal law,
their legal capacity is significantly restricted due to the focus on natural persons or public interests. The
article thoroughly analyzes the challenges of realizing the rights and obligations of legal entities in labor
and environmental law, where corporate structures, conflicts of interest, difficulties in proving liability,
and insufficient sanctions create substantial barriers. Modern challenges, particularly the adaptation to
European standards in artificial intelligence, intellectual property, and environmental law, necessitate
a revision of the legal status of legal entities.
Based on an analysis of judicial practice, including decisions of the Constitutional Court of Ukraine
(e.g., No. 18-рп/2004) and the ECtHR (“Sunday Times v. the United Kingdom”, “Autronic AG
v. Switzerland”), as well as recent scholarly sources, gaps in legal regulation are identified, particularly
concerning the delegation of authority, differentiation between private and public legal entities,
and ambiguity in legislative norms. Recommendations are proposed for improving legislation, including
clarifying legal status, eliminating regulatory contradictions, and strengthening judicial protection
mechanisms. The article emphasizes the need to shift from a civil law to a general theoretical approach
to ensure the adaptation of the legal entity concept to contemporary societal, technological, and legal
realities, facilitating its effective integration into the global legal framework.
