Стаття присвячена дослідженню концепції адаптивної правосуб’єктності юридичних осіб як нової
теоретико-правової парадигми, що відображає сучасні тенденції розвитку правової системи та
суспільних відносин. Традиційне розуміння правосуб’єктності, засноване на статичному поєднанні
правоздатності та дієздатності, тривалий час залишалося загальновизнаним і домінуючим
у вітчизняній та зарубіжній доктрині. Проте динаміка суспільного розвитку, воєнний стан,
цифровізація, глобальні виклики та нестабільність соціально-правового середовища обумовили
необхідність переосмислення функціональної природи правосуб’єктності юридичних осіб.
У статті обґрунтовується, що правосуб’єктність сучасної юридичної особи є не лише юридично
закріпленою конструкцією, а й здатністю суб’єкта адаптуватися до мінливих обставин шляхом
варіативної реалізації своїх прав і обов’язків. Визначено, що адаптивна правосуб’єктність передбачає
можливість тимчасової зміни обсягу та характеру правових можливостей залежно від правового
режиму, соціальних умов, зовнішніх ризиків, технологічних факторів і ступеня автономності
внутрішніх процесів юридичної особи. У цьому контексті юридична особа розглядається як складна
соціально-правова система, здатна до правової саморегуляції, інституційної трансформації та
цифрової участі в правовідносинах.
Аналізується історична еволюція уявлень про правосуб’єктність від теорії фікції та органічного
підходу до сучасних концепцій функціональної та інституційної суб’єктності. Висвітлено вплив
міждисциплінарних підходів, зокрема теорії складних адаптивних систем, на формування
сучасного погляду на юридичну особу як носія варіативної суб’єктності. Особливу увагу приділено
цифровій природі суб’єктності, що проявляється у здатності юридичних осіб реалізовувати свої
права через цифрові інструменти, електронні реєстри, електронний підпис і дистанційні механізми
волевиявлення.
У роботі наводяться ключові ознаки адаптивної правосуб’єктності: гнучкість правового
статусу, залежність прояву суб’єктності від ситуаційного контексту, здатність до функціональної
перебудови та цифрової автономності. Підкреслюється, що запропонована концепція спрямована
на досягнення балансу між правовою визначеністю та необхідністю оперативного реагування на
кризові чи інноваційні умови.
Зроблено висновок, що концепція адаптивної правосуб’єктності має потенціал стати
методологічною базою для модернізації правового регулювання діяльності юридичних осіб,
зокрема в умовах воєнного стану, надзвичайних ситуацій і цифрової трансформації. Перспективами
подальших досліджень є розроблення галузевих моделей адаптивної суб’єктності, уточнення
механізмів її нормативного забезпечення та формування інструментів практичного застосування у
сфері корпоративного, адміністративного та цифрового права.
The article is devoted to the study of the concept of adaptive legal personality of legal entities as a
new theoretical and legal paradigm that reflects modern trends in the development of the legal system
and social relations. The traditional understanding of legal personality, based on a static combination
of legal capacity and capacity to act, has long remained generally recognized and dominant in domestic
and foreign doctrine. However, the dynamics of social development, martial law, digitalization, global
challenges and the instability of the socio-legal environment have necessitated a rethinking of the
functional nature of the legal personality of legal entities.
The article argues that the legal personality of a modern legal entity is not only a legally enshrined
construct, but also the ability of the subject to adapt to changing circumstances through the variable
implementation of its rights and obligations. It is determined that adaptive legal personality implies
the possibility of temporary changes in the scope and nature of legal opportunities depending on the
legal regime, social conditions, external risks, technological factors and the degree of autonomy of the
internal processes of a legal entity. In this context, a legal entity is considered as a complex socio-legal
system capable of legal self-regulation, institutional transformation and digital participation in legal
relations.
The historical evolution of ideas about legal personality from the theory of fiction and the organic
approach to modern concepts of functional and institutional subjectivity is analyzed. The influence of
interdisciplinary approaches, in particular the theory of complex adaptive systems, on the formation of
a modern view of a legal entity as a carrier of variable subjectivity is highlighted. Particular attention is
paid to the digital nature of subjectivity, which is manifested in the ability of legal entities to exercise
their rights through digital tools, electronic registers, electronic signature and remote mechanisms of
will expression.
The paper presents key features of adaptive legal personality: flexibility of legal status, dependence
of the manifestation of subjectivity on the situational context, ability to functional restructuring and
digital autonomy. It is emphasized that the proposed concept is aimed at achieving a balance between
legal certainty and the need for a prompt response to crisis or innovative conditions.
It is concluded that the concept of adaptive legal personality has the potential to become a
methodological basis for the modernization of legal regulation of the activities of legal entities, in
particular in conditions of martial law, emergencies and digital transformation. Prospects for further
research are the development of industry models of adaptive subjectivity, clarification of mechanisms
for its regulatory support and the formation of tools for practical application in the field of corporate,
administrative and digital law.
