У статті здійснено аналіз поняття партикулярного змісту моралі в контексті рішень
Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Авторка доводить, що сучасне розуміння моралі
в межах застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не є уні
версальним, а базується на врахуванні національних соціокультурних контекстів, історич
них традицій та релігійних особливостей держав-учасниць. З огляду на це, ЄСПЛ формує
підхід, який забезпечує правову рівновагу між потребами демократичного суспільства та
свободами окремої особи, використовуючи доктрину «межі оціночного розсуду». Такий підхід
уможливлює варіативне тлумачення норм Конвенції з урахуванням морально-етичних уявлень
конкретного суспільства. У центрі дослідження – прецедентні справи, що ілюструють, як
ЄСПЛ визнає легітимність різних форм морального регулювання, зокрема в питаннях свободи
вираження поглядів, репродуктивної етики, права на приватне життя та свободи релігії.
У статті аргументовано, що партикулярний зміст моралі не суперечить загальноєвропей
ським правам, а навпаки, сприяє їхній гнучкій імплементації в умовах правового плюралізму.
Також у статті акцентується увага на динамічному характері моралі, який визнається
Європейським судом з прав людини як чинник, що вимагає постійного оновлення правових під
ходів. Моральні уявлення змінюються відповідно до трансформацій соціокультурного середо
вища, що зумовлює необхідність гнучкого тлумачення положень Конвенції. ЄСПЛ застосовує
доктрину «живого інструменту», відповідно до якої норми Конвенції повинні тлумачитися
у світлі сучасних умов, а не статично. Це дозволяє враховувати зміну уявлень про такі
складові, як сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, репродуктивні права, біоетичні
питання тощо. Таким чином, партикулярний зміст моралі не фіксується як незмінна катего
рія, а розглядається як результат постійного переосмислення суспільних норм. Такий підхід
сприяє легітимації судових рішень у межах мультикультурної Європи, забезпечуючи баланс
між правами особи та етичними уявленнями окремих національних спільнот.
The article analyses the concept of particular content of morality in the context of judgments of the European
Court of Human Rights (ECHR). The author proves that the modern understanding of morality within the
framework of the application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms
is not universal, but is based on the consideration of national socio-cultural contexts, historical traditions and
religious peculiarities of the participating States. In view of this, the ECtHR is developing an approach that
ensures a legal balance between the needs of a democratic society and the freedoms of an individual, using
the doctrine of the ‘margin of appreciation’. This approach makes it possible to interpret the provisions of
the Convention in different ways, taking into account the moral and ethical views of a particular society. The
study focuses on case law illustrating how the ECtHR recognises the legitimacy of various forms of moral
regulation, including freedom of expression, reproductive ethics, the right to privacy and freedom of religion.
The article argues that the particular content of morality does not contradict the European rights, but, on the
contrary, contributes to their flexible implementation in the context of legal pluralism.
The article also focuses on the dynamic nature of morality, which is recognised by the European Court
of Human Rights as a factor requiring constant updating of legal approaches. Moral perceptions change in
line with the transformations of the socio-cultural environment, which necessitates a flexible interpretation
of the Convention's provisions. The ECtHR applies the doctrine of a ‘living instrument’, according to which
the provisions of the Convention should be interpreted in the light of current conditions, and not static. This
allows us to take into account changing perceptions of such components as sexual orientation, gender identity,
reproductive rights, bioethical issues, etc. Thus, the particular content of morality is not fixed as an unchanging
category, but is seen as the result of a constant rethinking of social norms. This approach contributes to the
legitimation of judicial decisions within a multicultural Europe, ensuring a balance between individual rights
and the ethical views of individual national communities.
