Проблеми структурування методології наукового пізняння права

Abstract

У пропонованій статті увага зосереджена на сучасному стані національної юриспруденції, для якого характерним є поглиблення інтересу до проблем методології наукового пізнання. На сьогодні у сфері наукових досліджень правової дійсності сформувалася чітка тенденція до активного осмислення їхніх методологічних засад. Однак стан розробки методологічних проблем національного правознавства й досі відстає від нагальних потреб, має суттєві недоліки. Зокрема, продовжує ширитися методологічна невизначеність, термінологічне різноманіття, що не сприяє результативності наукового пізнання, глибині його проникнення в сутність досліджуваних явищ і процесів, та загалом лише ускладнює сприйняття методології. Стаття присвячена проблемам структурування методології сучасного правознавства, а саме увага зосереджується на відсутності єдиної стандартизації методологічної бази. Аналіз сучасних підходів до структурування методології правничої науки засвідчує відсутність єдності в питанні кількості її рівнів. Поряд із триступеневою моделлю (філософські, загальнонаукові, спеціально-юридичні) використовується чотирирівнева класифікація, яка додатково виокремлює приватно-наукові (конкретно-наукові, окремо наукові) методи. Обґрунтовується існування приватно-наукового рівня методології як логічно потрібного, а не штучно створеного. Особлива увага приділяється саме терміну «приватно-наукові методи», який був усталеним в українській науковій мові другої половини ХХ ст., однак у пострадянський період почав витіснятися термінами на кшталт: «конкретно-наукові методи», «окремо-наукові методи», «спеціально-наукові методи» тощо. Підкреслюється, що приватно-науковий рівень є вагомим структурним елементом методології правознавства, оскільки методологія це не лише логіка та схеми, це й пам’ять про втрачений і відновлюваний сенс. Водночас термінологічна варіативність не змінює сутності відповідного явища. Йдеться про методи, що сформувалися в межах певної науки та забезпечують дослідження її специфічного предмета.

This article focuses on the current state of national jurisprudence, which is characterized by a growing interest in the methodological problems of scientific inquiry. Today, in the field of scientific research into legal reality, a clear trend has emerged toward an active re examination of its methodological foundations. However, the state of development regarding the methodological problems of national jurisprudence still lags behind urgent needs and has significant shortcomings. In particular, methodological uncertainty and terminological diversity continue to spread, which does not contribute to the effectiveness of scientific inquiry, the depth of its penetration into the essence of the phenomena and processes under study, and generally only complicates the understanding of methodology. This article is devoted to the problems of structuring the methodology of modern jurisprudence, with particular attention focused on the lack of a unified standardization of the methodological foundation. An analysis of contemporary approaches to structuring the methodology of legal science reveals a lack of consensus regarding the number of its levels. Alongside the three-level model (philosophical, general-scientific, and specialized-legal), a four-level classification is used, which additionally distinguishes private-scientific (concrete scientific, separate-scientific) methods. The existence of the private-scientific level of methodology is justified as logically necessary, rather than artificially created. Particular attention is paid to the term “private-scientific methods,” which became established in Ukrainian academic discourse in the second half of the 20th century, but in the post-Soviet pe