У дисертації наведено вирішення важливого наукового завдання, що
полягає в розвитку теоретико-методологічних засад, методичних і науково-
практичних рекомендацій щодо удосконалення державної політики
регулювання майнових відносин в Україні.
Розроблено класифікацію методичних підходів до визначення сутності
державного майна, а саме: ресурсний (факторний) (державне володіння
майном); функціональний (розкриття ролі та значення державного майна
через його функції); інституційний (виняткове значення правового аспекту
державного майна); соціально- орієнтований (розкриття ролі та значення
державного майна крізь призму соціально орієнтованої громадської форми
відносин і через уповноважену цивільним суспільством державу).
Досліджено сутність державного майна з виділенням таких
специфічних характеристик, що відображають його суть: а) належність
об'єктів державі від імені уповноважених органів влади; б) реалізація
загальнодержавних (загальнонаціональних) інтересів; в) ефективне
функціонування правового режиму, що регламентує використання
суспільних благ; г) соціальний характер, що проявляється як результат
взаємодії держави, суспільства та індивіда.
Удосконалено класифікацію механізмів державної політики
регулювання майнових відносин, яка враховує результати перетворення
3
економічного простору, зміну характеру взаємодії суб'єктів, еволюцію
об'єктів, форм і способів реалізації майнових відносин, а саме: велика та мала
приватизація (цільовою функцією є максимізація економічного ефекту (ВВП,
доходи бюджету, інвестиції в основний капітал); державне підприємництво
(компенсація провалів ринку, зростання доходів бюджету); контрактація
(максимізація економічного ефекту (зростання ВВП, доходи бюджету);
державно-приватна взаємодія (досягнення економічно чи соціально значимих
цілей); розподілене використання (підвищення ефекту від знань, створення
вартості (нетто-результат економічної діяльності).
Розглянуто систему державної політики регулювання майнових
відносин, як і будь-якого складного об'єкту, що ґрунтується на послідовному
викладі сутності та змісту її основних компонентів, а саме: елементний склад
системи за рівнями; структура системи; зв'язки системи; моніторинг
ефективності (у розрізі видів економічної діяльності чи секторів економіки).
Розроблено класифікацію функцій управління за їх сутністю у системі
регулювання майнових відносин, а саме: прогнозування та планування
(передбачення майбутніх змін у середині системи управління державною
власністю та у зовнішньому середовищі та визначення їх впливу на об'єкти
державної власності, вироблення ключових напрямів розвитку системи
управління власністю держави, формування взаємопов'язаних цілей та
завдань управління, визначення показників досягнення поставлених цілей);
організація (встановлення системи взаємовідносин та взаємозв'язку між
різними елементами системи регулювання майнових відносин); мотивація
(заохочування окремих суб'єктів управління державною власністю діяти на
користь ефективної реалізації цілей та завдань цілісної системи); координація
(забезпечення узгодженості дій між різними елементами системи у часі та
просторі); облік і контроль (встановлення факту наявності та кількості
об'єктів державної власності, систематизація та реєстрація відомостей про
них. здійснення заходів, спрямованих на визначення ступеня та якості
4
досягнення поставлених (запланованих) цілей та завдань).
Розвинуто підходи до використання в Україні закордонного досвіду
основних моделей організації управління державними компаніями, а саме:
децентралізована (профільна) (залучення фахівців галузевих міністерств з
метою обліку специфіки управління державним майном у рамках окремих
галузей та міжгалузевих комплексів); подвійна (реалізація структурних
перетворень у галузях економіки при одночасному підвищенні
ефективності діяльності державних підприємств); централізована
(функціонування у системі органів державної влади окремого відомства,
відповідального за реалізацію майнової політики держави).
Удосконалено класифікацію принципів вдосконалення державної
політики регулювання майнових відносин з їх поділом на такі групи:
універсальні (урахування значення державної власності; безпеки та цільового
використання; проектного підходу; ефективності; прозорості; безперервності
здійснення контролю; відповідальності); спеціалізовані (визначеності;
забезпечення балансу інтересів; повноти обліку; попередження).
Розроблено класифікацію видів трансформації майнових відносин на
рівні регіонів, ключовим моментом якої є не пошук «ефективного власника»
або «ефективного суб'єкта управління», а ідентифікація способу найбільш
продуктивного використання регіонального майнового комплексу на основі
сучасних форм та механізмів взаємодії органів публічного управління,
бізнес-структур та населення.
Удосконалено механізм розподіленого користування як перспективний
спосіб організації державної політики регулювання майнових відносин, який
відрізняється від традиційних ринків або від спільного використання майна
локальними спільнотами такими особливостями, а саме: використання
цифрових технологій для стикування покупців та продавців (онлайн-
платформи або торгові майданчики можуть забезпечувати точне
вимірювання надмірної потужності в режимі реального часу і динамічно
5
пов'язувати потенційних користувачів майна з його власниками);
капіталізація надмірної потужності (власники майна можуть
використовувати свої надлишкові потужності, коли вони не потрібні, для
отримання додаткового доходу. Основні фонди, які купуються з
притаманною їм надмірною ємністю, можна комерціалізувати з
використанням моделі тайм-шерингу: кожен окремий платіж за доступ до
об'єкта набагато менший від вартості володіння ним, але сукупність усіх
платежів за період часу значно її перевищує); репутаційне відсіювання або
допуск із гарантією репутації для скорочення транзакційних витрат (дозволяє
чинним партнерам обмежувати витрати на перевірку контрагента та
відповідальність, одночасно отримуючи вигоду від спільного використання).
Розвинуто підходи до реалізації механізму державно-приватного
партнерства у системі державної політики регулювання майнових відносин,
який має принципову перевагу над іншими способами реалізації майнових
відносин, що не передбачає переходу права власності, та є альтернативою
приватизації за більш ефективного досягнення її цілей, виступає як засіб
виконання програм приватизації державного або комунального майна щодо
малопривабливих з інвестиційної точки зору об'єктів, що забезпечує часткове
або повне зняття тягаря видатків бюджету відповідного рівня утримання
певного майнового об'єкта публічної власності у довгостроковій та
наддовгостроковій перспективі.
The dissertation provides a solution to an important scientific task, which consists in the development of theoretical and methodological principles, methodological and scientific and practical recommendations for improving the state policy of property relations regulation in Ukraine. A classification of methodical approaches to determining the essence of state property has been developed, namely: resource (factorial) (state ownership of property); functional (revealing the role and meaning of state property through its functions); institutional (exceptional importance of the legal aspect of state property); socially oriented (revelation of the role and meaning of state property through the prism of a socially oriented public form of relations and through the state empowered by civil society). The essence of state property has been studied, highlighting the following specific characteristics that reflect its essence: a) ownership of objects to the state on behalf of authorized authorities; b) implementation of state-wide (national) interests; c) effective functioning of the legal regime regulating the use of public goods; d) social character, manifested as a result of the interaction of the state, society and the individual. The classification of the mechanisms of state policy for the regulation of property relations has been improved, which takes into account the results of the transformation of the economic space, the change in the nature of the interaction of subjects, the evolution of objects, forms and methods of implementing property 7 relations, namely: large and small privatization (the objective function is the maximization of the economic effect ( GDP, budget revenues, investment in fixed capital); state entrepreneurship (compensation for market failures, growth of budget revenues); contracting (maximization of economic effect (GDP growth, budget revenues); public-private interaction (achievement of economically or socially significant goals); distributed use (increasing the effect of knowledge, value creation (net result of economic activity). The system of state policy for the regulation of property relations, as well as any complex object, is considered, which is based on a consistent statement of the essence and content of its main components, namely: elemental composition of the system by levels; system structure; system connections; performance monitoring (in terms of types of economic activity or sectors of the economy). A classification of management functions according to their essence in the property relations regulation system has been developed, namely: forecasting and planning (prediction of future changes in the middle of the state property management system and in the external environment and determination of their impact on state property objects, development of key directions for the development of the management system owned by the state, formation of interrelated management goals and tasks, determination of indicators of achievement of set goals); organization (establishment of a system of mutual relations and interconnection between various elements of the system of property relations regulation); motivation (encouraging individual subjects of state property management to act in favor of the effective implementation of the goals and objectives of the integrated system); coordination (ensuring consistency of actions between different elements of the system in time and space); accounting and control (establishing the fact of the presence and number of state-owned objects, systematization and registration of information about them. implementation of measures aimed at determining the degree and quality of achievement of set (planned) goals and tasks). Approaches to the use of foreign experience in Ukraine of the main models 8 of the management of state-owned companies have been developed, namely: decentralized (profile) (involvement of specialists from branch ministries in order to account for the specifics of state property management within individual branches and inter-branch complexes); double (implementation of structural transformations in economic sectors while simultaneously increasing the efficiency of state-owned enterprises); centralized (functioning in the system of state authorities of a separate department responsible for the implementation of the property policy of the state). The classification of the principles of improvement of the state policy of regulation of property relations has been improved with their division into the following groups: universal (taking into account the importance of state property; safety and intended use; project approach; efficiency; transparency; continuity of control; responsibility); specialized (definiteness; ensuring balance of interests; completeness of accounting; warnings). A classification of types of transformation of property relations at the level of regions has been developed, the key point of which is not the search for an "effective owner" or "effective management subject", but the identification of the most productive way of using the regional property complex based on modern forms and mechanisms of interaction of public administration bodies, business - structures and population. The mechanism of distributed use has been improved as a promising way of organizing state policy for the regulation of property relations, which differs from traditional markets or from the joint use of property by local communities by the following features, namely: the use of digital technologies to connect buyers and sellers (online platforms or trading platforms can provide accurate measure excess capacity in real time and dynamically connect potential users of the property with its owners); capitalization of excess capacity (property owners can use their excess capacity when it is not needed to generate additional income. Fixed assets that are bought with inherent excess capacity can be commercialized using a time-sharing model: each individual payment for access to the volume object is much less than 9 the cost of owning it, but the totality of all payments over a period of time significantly exceeds it); reputation screening or reputation-guaranteed admission to reduce transaction costs (allowing incumbent partners to limit counterparty verification costs and liability while benefiting from sharing). Approaches to the implementation of the mechanism of public-private partnership in the system of state policy for the regulation of property relations have been developed, which has a fundamental advantage over other ways of implementing property relations, which does not involve the transfer of ownership rights, and is an alternative to privatization for more effective achievement of its goals, acting as a means of implementation programs of privatization of state or communal property regarding unattractive objects from an investment point of view, which ensures partial or complete removal of the burden of budget expenditures of the corresponding level of maintenance of a certain property object of public ownership in the long-term and ultra-long-term perspective.
