Удосконалення механізмів публічного управління сталим розвитком територіальних громад в умовах кризи.

Abstract

У дисертації вирішене актуальне наукове завдання, що полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні управлінських механізмів реалізації публічного управління сталим розвитком територіальних громад та розробленні перспективних напрямів їх удосконалення в умовах кризи. У дисертаційному дослідженні запропоновано функціональний механізм удосконалення публічного управління сталим розвитком територіальних громад в умовах кризи, який є актуальним з кількох причин: представлений механізм пропонує підходи до подолання кризових ситуацій та сприяння сталому соціально-економічному розвитку шляхом вдосконалення нормативно-правового, організаційно-інституційного, фінансово-економічного, інформаційно-інноваційного та соціального аспектів публічного управління у даній сфері; інтеграція сучасних інструментів аналізу та моніторингу даних, а також доступ до інноваційних рішень та технологій є важливим кроком удосконалення публічного управління на даному етапі розвитку України; акцент на підвищенні рівня освіченості та усвідомленні населенням сутності сталого розвитку відповідає викликам сучасного суспільства та сприяє поширенню даних цінностей. Крім того, дисертантом удосконалено теоретичне розуміння базових понять дослідження: під сталим розвитком територіальних громад запропоновано розуміти гармонійний розвиток, спрямований на досягнення декількох важливих цілей, що включає екологічну безпеку території, формування стабільної соціально орієнтованої сільської економіки, 3 демократичну участь громадян у створенні сприятливих соціальних умов, а також підвищення якості життя і стандартів для сучасних і майбутніх поколінь; під публічним управлінням сталим розвитком територіальних громад запропоновано розуміти процес прийняття рішень, планування та впровадження стратегій на місцевому рівні з метою досягнення сталого розвитку, у контексті якого необхідно забезпечити збалансований розвиток територіальних громад, громадську участь в управлінській діяльності, збереження природних ресурсів, зменшення негативного впливу на довкілля та забезпечення високого рівня життя для всіх жителів. У дисертації запропоновано шляхи імплементації міжнародного досвіду публічного управління сталим розвитком територіальних громад, а саме: зелені технології та інновації (впровадження зелених технологій для зменшення викидів шкідливих речовин і раціонального використання територіальних ресурсів); місцеві ініціативи та громадська участь (залучення громадян до відкритого обговорення та прийняття рішень про сталий розвиток територіальних громад); ефективний моніторинг та оцінка (впровадження систем моніторингу та оцінки сталого розвитку, що дозволяють аналізувати прогрес та коригувати стратегії в реальному часі); регіональна співпраця (налагодження співпраці між різними рівнями влади і територіальними громадами з метою сприяння обміну досвідом та ресурсами для розв'язання спільних проблем) та ін. Обґрунтовано перелік перспективних «smart-технологій для досягнення ефективного сталого розвитку територіальних громад в Україні, серед яких: системи управління енергоефективністю (використання смарт-технологій для моніторингу та оптимізації споживання електроенергії у громадських будівлях та житлових комплексах); смарт-освітлення (встановлення систем «розумного» освітлення, які регулюють яскравість в залежності від погодних умов, наявності людей та інших факторів); смарт-транспорт (використання систем транспортного моніторингу та розумних паркувальних рішень для зменшення транспортних заторів та покращення мобільності); смарт-відходи 4 (розробка систем управління відходами, які використовують сенсори для моніторингу рівня відходів та оптимізації процесів їх збору та переробки); смарт-гідрозабезпечення (впровадження систем «розумного» водопостачання та водовідведення для ефективного використання водних ресурсів та попередження аварій); смарт-сільське господарство (застосування смарт технологій в аграрному секторі для моніторингу стану ґрунту, врожаю, а також для автоматизації та оптимізації процесів сільськогосподарського виробництва); смарт-здоров'я (впровадження телемедицини та медичних інтернет-платформ для забезпечення доступу до медичних послуг у віддалених та недостатньо забезпечених районах); смарт-освіта (використання електронних освітніх платформ, дистанційного навчання та інтерактивних методів для підвищення якості освіти та доступу до неї) та ін.