http://etnuir.tnu.edu.ua/handle/123456789/106 2026-10-31T20:14:04Z http://etnuir.tnu.edu.ua/handle/123456789/630 Психологічні особливості самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки Барсученко, Ігор Васильович Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Основна увага приділена аналізу чинників, які спонукають підлітків до делінквентної поведінки, а також ролі самоактуалізації у цьому процесі. Зокрема, досліджується, як різні аспекти самоактуалізації, такі як прагнення до саморозвитку, внутрішня мотивація та самоідентифікація, впливають на поведінкові патерни підлітків. Основною метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки, а також розробка та впровадження комплексної програми розвитку самоактуалізації у підлітковому віці. Задля досягнення даної мети було сформовано ряд завдань, які відтворюють логіку дослідницького процесу:  Здійснити теоретичний аналіз проблеми дослідження психологічних особливостей самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки.  Визначити психологічні механізми, що впливають на формування делінквентної поведінки у підлітків.  Розробити та апробувати авторську методику для оцінки рівня самоактуалізації у підлітків, схильних до делінквентної поведінки.  Дослідити індивідуально-психологічні відмінності у сфері самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки. 3  Розробити та впровадити програму розвитку самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки, довести її ефективність. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше: уточнено поняття самоактуалізації в контексті підліткової психології, що дозволяє більш точно розуміти процеси, які відбуваються у свідомості підлітків під час їхнього особистісного розвитку. розроблено та апробовано авторську методику діагностики самоактуалізації у підлітків, схильних до делінквентної поведінки, що враховує специфічні особливості цієї категорії підлітків та дозволяє більш ефективно виявляти їхні потреби та проблеми. виявлено індивідуально-психологічні відмінності у сфері самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки, а саме: для них характерні нижчі показники самоактуалізації, а також вищі рівні агресивності, тривожності, депресивності та стресових переживань, значно нижча самооцінка. Рівень самоактуалізації обернено корелює з показниками дезадаптації: агресією, тривожністю, депресією та стресом; а також прямо корелює із самооцінкою. Отже, самоактуалізація в підлітковому віці виконує роль психологічного ресурсу, який пов’язаний з емоційним благополуччям і зниженням ризику делінквентної поведінки, що може слугувати основою для корекційно-профілактичних програм, спрямованих на соціальну адаптацію та позитивну трансформацію поведінки підлітків із групи ризику. удосконалено методичні підходи до психологічного дослідження самоактуалізації у підлітків, схильних до делінквентної поведінки, що дозволяє більш точно оцінювати психологічний стан та потреби цієї категорії підлітків. набули подальшого розвитку положення про роль самоактуалізації у контексті превентивної психологічної роботи, що спрямована на зменшення ризиків делінквентної поведінки та покращення соціальної адаптації підлітків. Самоактуалізація, як процес досягнення особистісного потенціалу та самореалізації, відіграє важливу роль у контексті превентивної психологічної 4 роботи, спрямованої на зменшення ризиків делінквентної поведінки та покращення соціальної адаптації підлітків. Ці положення набули подальшого розвитку завдяки інтеграції сучасних психологічних теорій та практичних підходів. Дисертаційна робота складається з трьох розділів. У першому розділі дисертації «Теоретико – методологічні аспекти дослідження психологічних особливостей самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки» детально розглянуто основні концептуальні підходи до вивчення проблеми та феноменології делінквентної поведінки у психології. В рамках цього розділу розглянуто проблему делінквентної поведінки в сучасній психологічній літературі, що включає аналіз різних теорій та підходів до розуміння цього явища. Досліджено детермінанти делінквентної поведінки підлітків, зокрема, вивчено біологічні, психологічні, соціальні та культурні фактори, які впливають на формування такої поведінки. Далі розглядається самоактуалізація особистості, схильної до делінквентної поведінки, як предмет психологічних досліджень. Особлива увага приділяється науковим підходам до визначення поняття «самоактуалізація» у психології, зокрема, аналізу теорій відомих психологів, таких як Абрахам Маслоу та Карл Роджерс. Обговорено біологічну та соціальну детермінацію делінквентної поведінки, що включає взаємодію генетичних та середовищних факторів у процесі формування особистості. Розділ завершується дослідженням психологічних особливостей самоактуалізації у підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Аналізуються психологічні механізми, що впливають на процес самоактуалізації, та їх роль у формуванні конструктивних чи деструктивних стратегій поведінки. Висвітлюються можливі шляхи корекції та підтримки самоактуалізації для зменшення ризику делінквентної поведінки та покращення соціальної адаптації підлітків. Другий розділ – «Емпіричне дослідження психологічних особливостей самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки» 5 присвячений всебічному аналізу та проведенню емпіричного дослідження, яке має на меті вивчити психологічні аспекти самоактуалізації у підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Розділ починається з опису моделі емпіричного дослідження та загальної характеристики методів дослідження. Модель емпіричного дослідження була розроблена на основі сучасних психологічних теорій та підходів до вивчення самоактуалізації та делінквентної поведінки. В рамках цієї моделі досліджувалися різні психологічні чинники, які можуть впливати на процес самоактуалізації у підлітків. Методи дослідження включали комплексні підходи, які поєднували кількісні та якісні методи для отримання детальних та різносторонніх даних. Далі в розділі розглядаються методичні підходи до психологічного дослідження самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Це включає детальний аналіз існуючих методик, а також розробку нових методичних підходів, які враховують специфіку досліджуваної групи. Діагностичний інструментарій дослідження включає різноманітні методи та техніки, які використовувалися для оцінки рівня самоактуалізації та інших психологічних характеристик підлітків: опитувальники, тести, інтерв'ю та спостереження, які дозволяють отримати об'єктивні та валідні дані про психологічний стан підлітків. Авторська методика діагностики самоактуалізації у підлітків, схильних до делінквентної поведінки, була створена з метою підвищення точності та релевантності оцінки самоактуалізації в цій групі. Апробація методики САМАКТ підтвердила її високу надійність та валідність: шкали мають внутрішню узгодженість і стабільні ретестові результати, а валідність засвідчена структурними, зовнішніми та конвергентними показниками, зокрема зв’язками з самооцінкою, емоційними станами та шкалою самоактуалізації (SAS), що вказує на релевантність методики для діагностики самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки. 6 Основна частина розділу присвячена емпіричному дослідженню індивідуально-психологічних відмінностей у сфері самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Підлітки, схильні до делінквентної поведінки, суттєво відрізняються від несхильних за рядом індивідуально- психологічних характеристик у сфері самоактуалізації. Зокрема, їм властиві нижчі показники самоактуалізації, вищі рівні агресивності, тривожності, депресивності та стресових переживань, а самооцінка – значно нижча. Виявлено статистично значущі обернені кореляції між рівнем самоактуалізації та показниками дезадаптації: агресією, тривожністю, депресією та стресом, а також прямий зв’язок із самооцінкою. Це свідчить про те, що самоактуалізація в підлітковому віці виконує роль психологічного ресурсу, який пов’язаний з емоційним благополуччям і зниженням ризику делінквентної поведінки. Третій розділ – «Розробка комплексної програми розвитку самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки та надання науково-практичних рекомендацій» зосереджений на створенні та впровадженні цілісного підходу до роботи з підлітками, які мають схильність до делінквентної поведінки. Цей розділ включає три основні підрозділи, кожен з яких деталізує важливі аспекти розробки, впровадження та оцінки ефективності програми. Досліджуються теоретичні підходи та методологічні засади, на яких базується розробка програми розвитку самоактуалізації підлітків. Аналізуються сучасні психологічні та педагогічні теорії, що стосуються особистісного розвитку, самоактуалізації та запобігання делінквентної поведінки. Розглядаються основні чинники, що впливають на формування девіантної поведінки у підлітків, а також методи, які можна застосувати для їх корекції та оптимізації розвитку особистості. Також цей розділ присвячений розробці комплексної програми, спрямованої на розвиток самоактуалізації підлітків, що мають схильність до делінквентної поведінки. Програма включає різноманітні методи і засоби, спрямовані на розвиток позитивних особистісних якостей, зміцнення 7 мотивації до навчання та самовдосконалення, а також на зниження рівня агресії та ризику девіантної поведінки. Описуються конкретні етапи впровадження програми, форми та методи роботи з підлітками, а також принципи педагогічної підтримки і супроводу. Розглядаються результати впровадження програми та оцінка її ефективності. Аналізуються дані, зібрані в процесі реалізації програми, які підтверджують її позитивний вплив на розвиток самоактуалізації та зниження рівня делінквентної поведінки у підлітків. Також надаються науково- практичні рекомендації для педагогів щодо використання даної програми у роботі з неповнолітніми, схильними до делінквентної поведінки. Описуються найбільш ефективні підходи та методи, які можуть бути застосовані у повсякденній педагогічній практиці. Практичне значення. розроблено авторську комплексну програму «Психологічні інтервенції для розвитку самоактуалізації та соціальної адаптації підлітків, схильних до делінквентної поведінки», яка включає психолого-педагогічний методичний комплекс, що дозволяє цілісно підходити до самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки. Програма передбачає надання психолого-педагогічної підтримки, яка включає систематичну роботу з підлітками в різних формах. Це індивідуальні та групові консультації, тренінги з розвитку комунікативних і соціальних навичок, а також інноваційні методи навчання, спрямовані на формування позитивної самооцінки та самосприйняття. Комплексну програму було апробовано на великій вибірці підлітків, що дозволило підтвердити ефективність і надійність у визначенні самоактуалізації підлітків, схильних до делінквентної поведінки; розроблено та апробовано авторську методику діагностики рівня самоактуалізації у підлітків, що дає можливість ефективно визначати ступінь розвитку особистості та вплив програми на їх поведінку. Апробація методики САМАКТ підтвердила її високу надійність та валідність: шкали мають 8 внутрішню узгодженість і стабільні ретестові результати, а валідність засвідчена структурними, зовнішніми та конвергентними показниками; поглиблене вивчення взаємозв'язку самоактуалізації та делінквентної поведінки дозволило розробити практичні рекомендації для психологів та педагогів щодо ефективних методів роботи з неповнолітніми, які мають схильність до делінквентної поведінки. Виявлено, що рівень самоактуалізації суттєво впливає на поведінкові прояви та загальний психологічний стан підлітків. Зокрема, високий рівень самоактуалізації сприяє розвитку позитивної самооцінки, покращує мотивацію досягнень і сприяє формуванню здорових соціальних зв'язків, що, в свою чергу, знижує ризик протиправних дій; розроблено практичні рекомендації для педагогів щодо використання комплексної програми в навчально-виховному процесі, що сприяє підвищенню рівня самоактуалізації у підлітків. Вони передбачають застосування різноманітних методів і технік, спрямованих на стимулювання особистісного росту, розвитку внутрішніх ресурсів та формування позитивного самосприйняття; практичні рекомендації, розроблені на основі результатів дослідження, можуть застосовуватися педагогами та шкільними психологами для проведення профілактичної роботи, спрямованої на зниження рівня делінквентної поведінки серед підлітків. Дослідження показали, що високий рівень самоактуалізації пов'язаний з позитивними змінами в поведінці підлітків, тому основна мета рекомендацій полягає в стимулюванні самоактуалізації та розвитку позитивних особистісних характеристик; результати дослідження можуть бути використані у закладах освіти для підготовки та підвищення кваліфікації педагогів та психологів, а також для створення нових програм, спрямованих на гармонійний розвиток особистості підлітків.; The dissertation focuses on the psychological characteristics of selfactualisation in adolescents who are prone to delinquent behaviour. The primary focus is on analysing the factors that prompt adolescents toward delinquent behaviour, as well as the role of self-actualisation in this process. In particular, the study explores how various aspects of self-actualization, such as striving for selfdevelopment, internal motivation, and self-identification, influence adolescents' behavioural patterns. The main goal of the study is to theoretically substantiate and empirically investigate the psychological characteristics of self-actualization in adolescents prone to delinquent behaviour, and to develop and implement a comprehensive program for optimizing self-actualization during adolescence. To achieve this goal, the following tasks were formulated:  To conduct a theoretical analysis of the problem of studying the psychological characteristics of self-actualization in adolescents prone to delinquent behaviour.  To identify the psychological mechanisms that influence the formation of delinquent behaviour in adolescents.  To develop and validate an original methodology for assessing the level of self-actualization in adolescents prone to delinquent behaviour.  To investigate individual psychological differences in the sphere of selfactualization among adolescents prone to delinquent behaviour. 10  To design and implement a program for the development of selfactualization in adolescents prone to delinquent behaviour and to prove its effectiveness. Scientific novelty of the study lies in the fact that for the first time:  the concept of self-actualization in the context of adolescent psychology is clarified, allowing for a more accurate understanding of the processes taking place in adolescents' consciousness during personal development;  an original diagnostic method for assessing self-actualization in adolescents prone to delinquent behaviour has been developed and tested, taking into account the specific characteristics of this category and enabling more effective identification of their needs and issues;  individual psychological differences in self-actualization among adolescents prone to delinquent behaviour have been identified. Specifically, they exhibit lower levels of self-actualization and higher levels of aggressiveness, anxiety, depression, and stress, along with significantly lower self-esteem. The level of self-actualization shows negative correlations with maladaptive indicators (aggression, anxiety, depression, stress) and a positive correlation with self-esteem. Therefore, self-actualization during adolescence functions as a psychological resource associated with emotional well-being and reduced risk of delinquent behaviour, which may serve as a basis for correctional and preventive programs aimed at social adaptation and positive behavioural transformation of at-risk adolescents;  methodological approaches to the psychological study of self-actualization in adolescents prone to delinquent behaviour have been improved, enabling more precise assessment of their psychological state and needs;  the role of self-actualization in the context of preventive psychological work aimed at reducing the risks of delinquent behaviour and improving adolescents’ social adaptation has been further developed. As a process of realizing personal potential and self-realization, self-actualization plays an important role in preventive psychological efforts to reduce delinquent tendencies and enhance social 11 adjustment. These provisions have been expanded through the integration of contemporary psychological theories and practical approaches. The dissertation consists of three chapters. The first chapter, “Theoretical and Methodological Foundations for Studying the Psychological Characteristics of SelfActualization in Adolescents Prone to Delinquent Behaviour”, thoroughly examines the conceptual approaches to the problem and the phenomenology of delinquent behaviour in psychology. It reviews the psychological literature on delinquency, including biological, psychological, social, and cultural determinants of such behaviour. Theoretical frameworks of self-actualization (e.g., Maslow, Rogers) are analyzed concerning deviant adolescents. The second chapter, “Empirical Research on the Psychological Characteristics of Self-Actualization in Adolescents Prone to Delinquent Behaviour”, presents the model, methods, and results of the empirical study. An original diagnostic tool (SAMAKT) was developed and tested, demonstrating high reliability and validity through structural, external, and convergent indicators. Adolescents prone to delinquent behaviour differ significantly from their peers in lower self-actualization, lower self-esteem, and higher levels of aggression, anxiety, depression, and stress. Statistically significant inverse correlations were found between self-actualization and maladaptive indicators, and positive correlations with self-esteem, confirming the psychological resource function of self-actualization. The third chapter, “Development of a Comprehensive Program for Optimizing Self-Actualization in Adolescents Prone to Delinquent Behaviour and Provision of Scientific and Practical Recommendations”, presents the theoretical foundation, structure, and implementation of a psychological intervention program. The program incorporates individual and group counselling, social skills training, and techniques for fostering self-esteem and self-perception. Its effectiveness was validated through experimental data, showing improved self-actualization and reduced delinquent tendencies. Practical recommendations for psychologists and educators are proposed based on the findings. Practical significance: 12  an original comprehensive program was developed, including psychological and pedagogical tools for working with adolescents prone to delinquent behaviour;  an original diagnostic method (SAMAKT) for assessing adolescents' selfactualization was created and validated;  empirical data provided the basis for practical recommendations to reduce delinquent behaviour and foster personal growth in at-risk youth;  the findings may be used in educational settings for teacher training and the development of new personal development programs. Наукова робота 2026-01-01T00:00:00Z http://etnuir.tnu.edu.ua/handle/123456789/629 Правові засади та особливості структурування угод трансграничної сек’юритизації активів на міжнародному ринку капіталів Мехтієв, Ельнур Оруджевич Дисертацію присвячено комплексному теоретико-правовому дослідженню правових засад та особливостей структурування угод трансграничної сек’юритизації активів у системі міжнародного та національних правопорядків в умовах глобалізації ринків капіталів і поглиблення європейської правової інтеграції. У роботі здійснено цілісний аналіз сек’юритизації активів як самостійного правового інституту, визначено його місце в системі фінансового права, міжнародного приватного права та суміжних галузей, а також розкрито значення правового регулювання трансграничних сек’юритизаційних операцій для забезпечення правової визначеності, стабільності договірних відносин і захисту прав учасників міжнародного ринку капіталів. З’ясовано, що становлення інституту сек’юритизації активів є результатом еволюції правового регулювання майнових та зобов’язальних відносин, пов’язаних із обігом грошових вимог і фінансових активів. Історичний розвиток сек’юритизації простежується через трансформацію правових форм кредитування, інституціоналізацію ринків цінних паперів і поступове формування спеціальних правових режимів у міжнародному та європейському праві. Доведено, що саме наднаціональне регулювання Європейського Союзу відіграло ключову роль у кодифікації базових принципів сек’юритизації та уніфікації підходів до її правового оформлення. Розкрито поняття, сутність і правову природу сек’юритизації активів як складного правового явища, що поєднує елементи речового, зобов’язального, корпоративного та фінансового права. Обґрунтовано, що сек’юритизація активів з юридичної точки зору являє собою особливий механізм 3 відокремлення майнових прав від первісного кредитора та їх подальшої трансформації у самостійний об’єкт цивільного й фінансового обігу. У трансграничному вимірі сек’юритизація характеризується додатковими правовими ознаками, зумовленими множинністю юрисдикцій, різними підходами до правосуб’єктності, забезпечення виконання зобов’язань і захисту прав інвесторів. Встановлено, що процеси глобалізації та лібералізації фінансових ринків безпосередньо вплинули на формування інституту трансграничної сек’юритизації активів, сприяючи зближенню національних правових систем і поширенню уніфікованих договірних конструкцій. Водночас доведено, що відсутність повної гармонізації правового регулювання зумовлює зростання ролі колізійно-правових норм, механізмів вибору застосовного права та міжнародно-правових стандартів як інструментів забезпечення правової визначеності у трансграничних сек’юритизаційних угодах. На підставі аналізу доктринальних підходів і чинного законодавства сформульовано авторські визначення ключових понять дослідження, зокрема «сек’юритизація активів», «трансгранична сек’юритизація активів», «правове структурування сек’юритизаційних угод» та «правовий механізм сек’юритизації». Трансграничну сек’юритизацію активів визначено як комплекс правових відносин, що виникають у процесі створення, обігу та виконання сек’юритизаційних інструментів за участю суб’єктів різних правових систем і регулюються нормами національного, міжнародного та наднаціонального права. Доведено, що структурування угод трансграничної сек’юритизації активів є багаторівневим правовим процесом, який охоплює вибір організаційно-правової форми спеціалізованих юридичних осіб, визначення правового режиму активів, договірний розподіл ризиків та відповідальності, а також забезпечення так званої «правової ізоляції» активів від ризиків неплатоспроможності ініціатора. У межах правової доктрини сек’юритизація 4 обґрунтовується як інструмент приватноправового регулювання, що функціонує під посиленим впливом публічно-правових обмежень і нагляду. У дисертації здійснено системний аналіз правового статусу учасників процесу сек’юритизації активів, зокрема ініціаторів, спеціалізованих компаній (SPV), довірчих керуючих, інвесторів і регуляторних органів, з урахуванням особливостей їх правосуб’єктності у різних юрисдикціях. Обґрунтовано, що ефективність правового механізму сек’юритизації значною мірою залежить від чіткого нормативного закріплення повноважень і відповідальності кожного з учасників, а також від узгодженості договірних положень із імперативними нормами публічного права. Розкрито основні договірно-правові моделі сек’юритизаційних угод, що застосовуються у міжнародній практиці, та визначено їх особливості у трансграничних фінансово-правових відносинах. Особливу увагу приділено аналізу колізійно-правових проблем, пов’язаних із визначенням застосовного права, юрисдикції судів та арбітражів, а також визнанням і виконанням зобов’язань у різних правових системах. У роботі досліджено вплив міжнародних і європейських стандартів правового регулювання на формування сучасної моделі сек’юритизації активів, а також узагальнено досвід провідних фінансових центрів світу з позицій юридичної науки. Обґрунтовано значення цих підходів для розвитку міжнародної правової практики та формування єдиних принципів правового регулювання сек’юритизаційних операцій. Сформульовано напрями вдосконалення законодавства України у сфері сек’юритизації активів з урахуванням вимог європейського права, міжнародних стандартів і завдань інтеграції до європейського ринку капіталів. Доведено, що імплементація комплексного правового регулювання сек’юритизації активів є необхідною умовою розвитку національного ринку капіталів і підвищення ефективності захисту прав учасників відповідних правовідносин. 5 Зроблено висновок, що трансгранична сек’юритизація активів є складним міжгалузевим правовим інститутом, ефективне функціонування якого можливе лише за умови узгодженості норм приватного і публічного права, правової визначеності договірних конструкцій та належного рівня міжнародної правової координації.; The dissertation is devoted to a comprehensive theoretical and legal study of the legal principles and features of structuring cross-border asset securitization transactions in the system of international and national legal orders in the context of the globalization of capital markets and the deepening of European legal integration. The work provides a holistic analysis of asset securitization as an independent legal institution, determines its place in the system of financial law, international private law and related industries, and also reveals the importance of legal regulation of cross-border securitization transactions to ensure legal certainty, stability of contractual relations and protection of the rights of participants in the international capital market. 6 It is found that the formation of the institution of asset securitization is the result of the evolution of legal regulation of property and obligation relations related to the circulation of monetary claims and financial assets. The historical development of securitization is traced through the transformation of legal forms of lending, the institutionalization of securities markets and the gradual formation of special legal regimes in international and European law. It is proven that it was the supranational regulation of the European Union that played a key role in codifying the basic principles of securitization and unifying approaches to its legal registration. The concept, essence and legal nature of asset securitization as a complex legal phenomenon combining elements of property, obligation, corporate and financial law are revealed. It is substantiated that asset securitization from a legal point of view is a special mechanism for separating property rights from the original creditor and their subsequent transformation into an independent object of civil and financial circulation. In the cross-border dimension, securitization is characterized by additional legal features due to the multiplicity of jurisdictions, different approaches to legal personality, ensuring the fulfillment of obligations and protecting the rights of investors. It is established that the processes of globalization and liberalization of financial markets have directly influenced the formation of the institution of crossborder securitization of assets, contributing to the convergence of national legal systems and the spread of unified contractual structures. At the same time, it is proven that the lack of full harmonization of legal regulation leads to an increase in the role of conflict-of-law rules, mechanisms for choosing the applicable law and international legal standards as instruments for ensuring legal certainty in crossborder securitization agreements. Based on the analysis of doctrinal approaches and current legislation, the author's definitions of key concepts of the study were formulated, in particular, "securitization of assets", "cross-border securitization of assets", "legal structuring of securitization agreements" and "legal mechanism of securitization". Cross-border securitization of assets is defined as a set of legal relations that arise in the process 7 of creation, circulation and execution of securitization instruments with the participation of entities of different legal systems and are regulated by the norms of national, international and supranational law. It is proven that the structuring of cross-border asset securitization transactions is a multi-level legal process that includes the choice of the organizational and legal form of specialized legal entities, the determination of the legal regime of assets, the contractual allocation of risks and responsibilities, as well as ensuring the so-called "legal isolation" of assets from the risks of the initiator's insolvency. Within the framework of the legal doctrine, securitization is justified as an instrument of private law regulation, which functions under the increased influence of public law restrictions and supervision. The dissertation carries out a systematic analysis of the legal status of participants in the asset securitization process, in particular, initiators, specialized companies (SPV), trustees, investors and regulatory authorities, taking into account the peculiarities of their legal personality in different jurisdictions. It is substantiated that the effectiveness of the legal mechanism of securitization largely depends on the clear regulatory consolidation of the powers and responsibilities of each participant, as well as on the consistency of contractual provisions with the imperative norms of public law. The main contractual and legal models of securitization agreements used in international practice are disclosed, and their features in cross-border financial and legal relations are determined. Particular attention is paid to the analysis of conflictof-law problems related to the determination of applicable law, the jurisdiction of courts and arbitrations, as well as the recognition and performance of obligations in different legal systems. The paper examines the influence of international and European standards of legal regulation on the formation of a modern model of asset securitization, and also summarizes the experience of the world's leading financial centers from the standpoint of legal science. The significance of these approaches for the development of international legal practice and the formation of uniform principles of legal regulation of securitization transactions is substantiated. 8 Directions for improving the legislation of Ukraine in the field of asset securitization are formulated, taking into account the requirements of European law, international standards and the tasks of integration into the European capital market. It is proved that the implementation of comprehensive legal regulation of asset securitization is a necessary condition for the development of the national capital market and increasing the effectiveness of protection of the rights of participants in the relevant legal relations. It is concluded that cross-border asset securitization is a complex intersectoral legal institution, the effective functioning of which is possible only under the condition of consistency of the norms of private and public law, legal certainty of contractual structures and an appropriate level of international legal coordination. Наукова робота 2026-01-01T00:00:00Z http://etnuir.tnu.edu.ua/handle/123456789/628 Удосконалення державної політики регулювання майнових відносин в Україні Нищенко, Євген Вікторович У дисертації наведено вирішення важливого наукового завдання, що полягає в розвитку теоретико-методологічних засад, методичних і науково- практичних рекомендацій щодо удосконалення державної політики регулювання майнових відносин в Україні. Розроблено класифікацію методичних підходів до визначення сутності державного майна, а саме: ресурсний (факторний) (державне володіння майном); функціональний (розкриття ролі та значення державного майна через його функції); інституційний (виняткове значення правового аспекту державного майна); соціально- орієнтований (розкриття ролі та значення державного майна крізь призму соціально орієнтованої громадської форми відносин і через уповноважену цивільним суспільством державу). Досліджено сутність державного майна з виділенням таких специфічних характеристик, що відображають його суть: а) належність об'єктів державі від імені уповноважених органів влади; б) реалізація загальнодержавних (загальнонаціональних) інтересів; в) ефективне функціонування правового режиму, що регламентує використання суспільних благ; г) соціальний характер, що проявляється як результат взаємодії держави, суспільства та індивіда. Удосконалено класифікацію механізмів державної політики регулювання майнових відносин, яка враховує результати перетворення 3 економічного простору, зміну характеру взаємодії суб'єктів, еволюцію об'єктів, форм і способів реалізації майнових відносин, а саме: велика та мала приватизація (цільовою функцією є максимізація економічного ефекту (ВВП, доходи бюджету, інвестиції в основний капітал); державне підприємництво (компенсація провалів ринку, зростання доходів бюджету); контрактація (максимізація економічного ефекту (зростання ВВП, доходи бюджету); державно-приватна взаємодія (досягнення економічно чи соціально значимих цілей); розподілене використання (підвищення ефекту від знань, створення вартості (нетто-результат економічної діяльності). Розглянуто систему державної політики регулювання майнових відносин, як і будь-якого складного об'єкту, що ґрунтується на послідовному викладі сутності та змісту її основних компонентів, а саме: елементний склад системи за рівнями; структура системи; зв'язки системи; моніторинг ефективності (у розрізі видів економічної діяльності чи секторів економіки). Розроблено класифікацію функцій управління за їх сутністю у системі регулювання майнових відносин, а саме: прогнозування та планування (передбачення майбутніх змін у середині системи управління державною власністю та у зовнішньому середовищі та визначення їх впливу на об'єкти державної власності, вироблення ключових напрямів розвитку системи управління власністю держави, формування взаємопов'язаних цілей та завдань управління, визначення показників досягнення поставлених цілей); організація (встановлення системи взаємовідносин та взаємозв'язку між різними елементами системи регулювання майнових відносин); мотивація (заохочування окремих суб'єктів управління державною власністю діяти на користь ефективної реалізації цілей та завдань цілісної системи); координація (забезпечення узгодженості дій між різними елементами системи у часі та просторі); облік і контроль (встановлення факту наявності та кількості об'єктів державної власності, систематизація та реєстрація відомостей про них. здійснення заходів, спрямованих на визначення ступеня та якості 4 досягнення поставлених (запланованих) цілей та завдань). Розвинуто підходи до використання в Україні закордонного досвіду основних моделей організації управління державними компаніями, а саме: децентралізована (профільна) (залучення фахівців галузевих міністерств з метою обліку специфіки управління державним майном у рамках окремих галузей та міжгалузевих комплексів); подвійна (реалізація структурних перетворень у галузях економіки при одночасному підвищенні ефективності діяльності державних підприємств); централізована (функціонування у системі органів державної влади окремого відомства, відповідального за реалізацію майнової політики держави). Удосконалено класифікацію принципів вдосконалення державної політики регулювання майнових відносин з їх поділом на такі групи: універсальні (урахування значення державної власності; безпеки та цільового використання; проектного підходу; ефективності; прозорості; безперервності здійснення контролю; відповідальності); спеціалізовані (визначеності; забезпечення балансу інтересів; повноти обліку; попередження). Розроблено класифікацію видів трансформації майнових відносин на рівні регіонів, ключовим моментом якої є не пошук «ефективного власника» або «ефективного суб'єкта управління», а ідентифікація способу найбільш продуктивного використання регіонального майнового комплексу на основі сучасних форм та механізмів взаємодії органів публічного управління, бізнес-структур та населення. Удосконалено механізм розподіленого користування як перспективний спосіб організації державної політики регулювання майнових відносин, який відрізняється від традиційних ринків або від спільного використання майна локальними спільнотами такими особливостями, а саме: використання цифрових технологій для стикування покупців та продавців (онлайн- платформи або торгові майданчики можуть забезпечувати точне вимірювання надмірної потужності в режимі реального часу і динамічно 5 пов'язувати потенційних користувачів майна з його власниками); капіталізація надмірної потужності (власники майна можуть використовувати свої надлишкові потужності, коли вони не потрібні, для отримання додаткового доходу. Основні фонди, які купуються з притаманною їм надмірною ємністю, можна комерціалізувати з використанням моделі тайм-шерингу: кожен окремий платіж за доступ до об'єкта набагато менший від вартості володіння ним, але сукупність усіх платежів за період часу значно її перевищує); репутаційне відсіювання або допуск із гарантією репутації для скорочення транзакційних витрат (дозволяє чинним партнерам обмежувати витрати на перевірку контрагента та відповідальність, одночасно отримуючи вигоду від спільного використання). Розвинуто підходи до реалізації механізму державно-приватного партнерства у системі державної політики регулювання майнових відносин, який має принципову перевагу над іншими способами реалізації майнових відносин, що не передбачає переходу права власності, та є альтернативою приватизації за більш ефективного досягнення її цілей, виступає як засіб виконання програм приватизації державного або комунального майна щодо малопривабливих з інвестиційної точки зору об'єктів, що забезпечує часткове або повне зняття тягаря видатків бюджету відповідного рівня утримання певного майнового об'єкта публічної власності у довгостроковій та наддовгостроковій перспективі.; The dissertation provides a solution to an important scientific task, which consists in the development of theoretical and methodological principles, methodological and scientific and practical recommendations for improving the state policy of property relations regulation in Ukraine. A classification of methodical approaches to determining the essence of state property has been developed, namely: resource (factorial) (state ownership of property); functional (revealing the role and meaning of state property through its functions); institutional (exceptional importance of the legal aspect of state property); socially oriented (revelation of the role and meaning of state property through the prism of a socially oriented public form of relations and through the state empowered by civil society). The essence of state property has been studied, highlighting the following specific characteristics that reflect its essence: a) ownership of objects to the state on behalf of authorized authorities; b) implementation of state-wide (national) interests; c) effective functioning of the legal regime regulating the use of public goods; d) social character, manifested as a result of the interaction of the state, society and the individual. The classification of the mechanisms of state policy for the regulation of property relations has been improved, which takes into account the results of the transformation of the economic space, the change in the nature of the interaction of subjects, the evolution of objects, forms and methods of implementing property 7 relations, namely: large and small privatization (the objective function is the maximization of the economic effect ( GDP, budget revenues, investment in fixed capital); state entrepreneurship (compensation for market failures, growth of budget revenues); contracting (maximization of economic effect (GDP growth, budget revenues); public-private interaction (achievement of economically or socially significant goals); distributed use (increasing the effect of knowledge, value creation (net result of economic activity). The system of state policy for the regulation of property relations, as well as any complex object, is considered, which is based on a consistent statement of the essence and content of its main components, namely: elemental composition of the system by levels; system structure; system connections; performance monitoring (in terms of types of economic activity or sectors of the economy). A classification of management functions according to their essence in the property relations regulation system has been developed, namely: forecasting and planning (prediction of future changes in the middle of the state property management system and in the external environment and determination of their impact on state property objects, development of key directions for the development of the management system owned by the state, formation of interrelated management goals and tasks, determination of indicators of achievement of set goals); organization (establishment of a system of mutual relations and interconnection between various elements of the system of property relations regulation); motivation (encouraging individual subjects of state property management to act in favor of the effective implementation of the goals and objectives of the integrated system); coordination (ensuring consistency of actions between different elements of the system in time and space); accounting and control (establishing the fact of the presence and number of state-owned objects, systematization and registration of information about them. implementation of measures aimed at determining the degree and quality of achievement of set (planned) goals and tasks). Approaches to the use of foreign experience in Ukraine of the main models 8 of the management of state-owned companies have been developed, namely: decentralized (profile) (involvement of specialists from branch ministries in order to account for the specifics of state property management within individual branches and inter-branch complexes); double (implementation of structural transformations in economic sectors while simultaneously increasing the efficiency of state-owned enterprises); centralized (functioning in the system of state authorities of a separate department responsible for the implementation of the property policy of the state). The classification of the principles of improvement of the state policy of regulation of property relations has been improved with their division into the following groups: universal (taking into account the importance of state property; safety and intended use; project approach; efficiency; transparency; continuity of control; responsibility); specialized (definiteness; ensuring balance of interests; completeness of accounting; warnings). A classification of types of transformation of property relations at the level of regions has been developed, the key point of which is not the search for an "effective owner" or "effective management subject", but the identification of the most productive way of using the regional property complex based on modern forms and mechanisms of interaction of public administration bodies, business - structures and population. The mechanism of distributed use has been improved as a promising way of organizing state policy for the regulation of property relations, which differs from traditional markets or from the joint use of property by local communities by the following features, namely: the use of digital technologies to connect buyers and sellers (online platforms or trading platforms can provide accurate measure excess capacity in real time and dynamically connect potential users of the property with its owners); capitalization of excess capacity (property owners can use their excess capacity when it is not needed to generate additional income. Fixed assets that are bought with inherent excess capacity can be commercialized using a time-sharing model: each individual payment for access to the volume object is much less than 9 the cost of owning it, but the totality of all payments over a period of time significantly exceeds it); reputation screening or reputation-guaranteed admission to reduce transaction costs (allowing incumbent partners to limit counterparty verification costs and liability while benefiting from sharing). Approaches to the implementation of the mechanism of public-private partnership in the system of state policy for the regulation of property relations have been developed, which has a fundamental advantage over other ways of implementing property relations, which does not involve the transfer of ownership rights, and is an alternative to privatization for more effective achievement of its goals, acting as a means of implementation programs of privatization of state or communal property regarding unattractive objects from an investment point of view, which ensures partial or complete removal of the burden of budget expenditures of the corresponding level of maintenance of a certain property object of public ownership in the long-term and ultra-long-term perspective. Наукова робота 2026-01-01T00:00:00Z http://etnuir.tnu.edu.ua/handle/123456789/627 Розвиток зв'язків із громадськістю органів публічного управління в умовах інформаційного суспільства Тесаловський, Олексій Борисович У дисертації обґрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення розвитку зв'язків із громадськістю органів публічного управління в умовах інформаційного суспільства. Систематизовано концептуальні підходи до визначення зв'язків з громадськістю, що поглиблюють і розширюють уявлення про інституційні особливості зв'язків з громадськістю з урахуванням специфіки публічного управління, відповідних аспектів вибраних концепцій (зв’язки з громадськістю, як функцію управління та як аспект інформаційно- комунікаційних відносин), а також наголос на унікальних характеристиках публічного управління (максимальна наближеність до громадськості) і нові тенденції суспільного розвитку. Визначено мету діяльності зі зв’язків з громадськістю, як створення ефективної системи комунікацій між органами публічного управління та громадськістю. Ця система спрямована на оптимізацію соціальної взаємодії. Одночасно громадськість включає сукупність індивідів і соціальних груп, які діють у публічній сфері та мотивовані спільними інтересами, цінностями, що мають суспільну значущість. Досліджено вплив інформаційного суспільства на розвиток зв'язків з громадськістю в органах публічного управління. Виявлено, що розвиток сучасного інформаційного суспільства сприяє формуванню нової системи інформаційно-комунікативних відносин в органах публічного управління за допомогою підрозділів по зв'язках з громадськістю. З'ясовано основні 3 завдання, PR-підрозділів: підвищення довіри громадськості до органів публічного управління шляхом створення механізмів зворотного зв’язку та задоволення інформаційних потреб громадськості; досягнення прозорості шляхом розвитку ринку інформації та знань у публічному управлінні разом із системою, яка захищає права громадян на доступ до інформації; розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних та інтелектуальних технологій шляхом активізації процесів інформаційної інтеграції та підвищення освітньої кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування. Визначено, основні функції відділів зв’язків з громадськістю в органах публічного управління: управлінська, комунікативна, інформаційна, аналітико-прогностична, організаційно-координаційна, інтегративна, публічна функції. З’ясовано принципи функціонування служб зі зв'язків з громадськістю органів публічного управління в умовах інформаційного: соціальна відповідальність, демократизм, принцип альтернативності, пильність, пріоритет права (законності), технології. Проаналізовано сучасний стан розвитку зв'язків з громадськістю органів публічного управління, з’ясовано, що іони набувають все більшої важливості в умовах розвитку інформаційного суспільства та зростання вимог громадян до прозорості та відкритості влади. Сучасні технології та зміна соціальних очікувань спричиняють необхідність постійного вдосконалення комунікаційних стратегій органів влади. Ключовими тенденціями розвитку PR-діяльності є: цифрова трансформація; особистісний підхід; проактивна комунікація; транспрозореність; орієнтація на результати; кризисна комунікація; партиципативна демократія. Серед факторів що впливають на функціонування PR-підрозділів визначені наступні: наслідки системної соціально-економічної кризи, що виникла в Україні під час встановлення державного суверенітету, демократизації суспільного життя, лібералізація економіки, перебудови соціально-економічних відносин; поява в масовій свідомості специфічних стереотипів, рис, характеристик, характерних для перехідного періоду; 4 відсутність (або нерозвиненість) середнього класу як найважливішої складової громадянського суспільства та публічного управління, а також негативний вплив соціального невдоволення середнього класу; «прискорення» історичного часу, що позначається збільшенням частоти істотних об'єктивних змін, що стосуються окремих людей, місцевих спільнот і суспільства в цілому; процес інформатизації суспільства, що триває. До основних проблем віднесено: цілепокладання через відсутність цілісної PR-стратегії, необхідність формування суб’єкт-суб’єктної моделі PR- комунікації між органами публічного управління та громадянами; інституціоналізаціїзв'язків з громадськістю; рівень професіоналізму PR- фахівців та законодавча база, що забезпечує їх роботу. Обґрунтовано стратегію розвитку зв'язків з громадськістю органів публічного управління в умовах інформаційного суспільства. Стратегія, визначає цілі, завдання, принципи та основні шляхи взаємодії з цільовими об'єктами зв'язків з громадськістю органів публічного управління в умовах інформаційного суспільства. В Україні метою зміцнення відносин між органами публічного управління та громадськістю в цьому інформаційному контексті є посилення суспільної довіри, забезпечення інформаційно- комунікативного супроводу важливих суспільно значущих ініціатив та покращення взаємодії з громадськістю шляхом використання сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій.; The dissertation substantiates the theoretical foundation sand development of practical recommendations for improving the development of Public Relations of Public Administration bodies in the information society. Conceptual approaches to the definition of public relations are systematized, which deepenand expand the understanding of the institutional features of Public Relations, taking into account the specifics of Public Administration, relevant aspects of the selected concepts (public relationsas a management function and as an aspect of information and communication relations), as well as emphasis on the unique characteristics of Public Administration (maximum proximity to the public) and new trends in public development. The purpose of public relations activities is to createane ffective communication system between public administration bodies and the public. This system is aimed a top timizing social interaction. At the sametime, the public includes a set of individual sand social groups that operatein the public sphere and are motivated by common interests and values of public significance. The influence of the Information Society on the development of public relations in public administration bodies is studied. It is revealed that the development of the modern information society contributes to the formation of a new system of information and communication relations in public administration bodies with the help of Public Relations units. The main tasks of the PR division are clarified: increasing public confidence in public administration bodies by creating 6 feedback mechanisms and meeting thein formation needs of the public; achieving transparency through the development of the information and know ledge marketin public administration together with a system that protects the rights of citizens to accessin formation; developing modern Information, Communication and intellectual technologies by activating the processes of information integration and improving the educational skills of local government officials. The main functions of public relations departments in public administration bodies are defined: managerial, communicative, informational, analytical and predictive, organizational and coordination, integrative, and public functions. The principles of functioning of public relations services of Public Administration bodies in the context of information: Social Responsibility, democracy, the principle of alternatives, vigilance, priority of law (legality), technology are clarified. The current state of public relations development of Public Administration bodies is analyzed, and it is found out that ionsare becoming increasingly important in the context of the development of the information society and the growing demands of Citizens for transparency and openness of power. Modern technologies and changing social expectations make it necessary to constantly improve the communication strategies of government bodies. Key trends in the development of PR activities are: digital transformation; personal approach; proactive communication; transporosity; results orientation; crisis communication; participatory democracy. Among the factorsi nfluencing the functioning of PR divisions, the following are identified: the consequences of the systemic socio-economic crisis that aroseinUkraine during the establishment of state sovereignty, democratization of public life, liberalization of the economy, restructuring of socio-economic relations; the appearance in the massconsciousness of specific stereotypes, traits, characteristics characteristic of the transition period; the absence (orunder development) of the middle class as the most important component of civil society and public administration, as well as the negative impact of social discontent of the middle class; the "acceleration" of historical time, which is indicated by an increase 7 in the frequency of significant objective changes concerning individuals, local communitie sand society as a whole; the on going process of informatization of society. The main problems include: goal setting due to the lack of a holistic PR strategy, the need to form a subject-subject model of PR communication between public administration bodies and citizens; institutionalization of PublicRelations; the level of professionalism of PR specialists and the legislative framework that ensures their work. The strategy for the development of Public Relations of Public Administration bodies in the information society is justified. The strategy defines the goals, objectives, principles and main way sofinteraction with the target objects of Public Relations of Public Administration bodies in the information society. In Ukraine, the purpose of strengthening relations between public administration bodies and the public in this information context is to streng then public trust, provide information and communication support for important sociay significant initiative sand improve interaction with the public through the use of modern information and telecommunications technologies. Наукова робота 2026-01-01T00:00:00Z